Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЄГОРОВ Олександр Ілліч

ЄГОРОВ Олександр Ілліч (25(13). 10.1883—23.02.1939) — військ. діяч. Маршал Рад. Союзу (1935). Н. в м. Бузулук (нині місто в Оренбурзькій обл., РФ). Закінчив юнкерське піх. уч-ще (1905). Під час Першої світової війни командир роти та батальйону 132-го піх. Бендерського полку в чині підполковника, з листоп. 1917 — полковник. Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 перейшов на бік більшовиків, з 1918 — чл. РКП(б)—ВКП(б). Від січ. 1918 — у військ. від. Всерос. ЦВК, брав участь у розробці декрету про створення Червоної армії (див. Радянська армія), комісар Всерос. гол. штабу, голова Вищої атестаційної комісії з відбору колиш. офіцерів у Червону армію. Команд. 9-ї армії (верес.—листоп. 1918), 10-ї армії (груд. 1918 — трав. 1919) при обороні Царицина (нині м. Волгоград, РФ). Командував 14-ю армією (лип.—жовт. 1919), що діяла на пд. України проти денікінців (див. А.Денікін) і військ Армії Української Народної Республіки. Од жовт. 1919 — команд. Південним фронтом, у січ.—груд. 1920 — команд. Південно-Західним фронтом. Команд. військами Київського військового округу (1920—21 і 1924—25), нач. штабу РСЧА (1931—37), з 1937 — 1-й заст. наркома оборони СРСР. Нагороджений 4-ма орденами Червоного Прапора, Почесною революц. зброєю. Чл. Всерос. ЦВК. Команд. Закавказ. військ. округом, звільнений з РСЧА 25 лют. 1938, заарештований у квіт. того ж року. Смертний вирок винесено 22 лют. 1939, наступного дня страчений. Реабілітований 14 берез. 1956.

Твори

Львов–Варшава. 1920 год. Взаимодействие фронтов. М.–Л., 1929; Разгром Деникина. 1919. М., 1931.

Література

Українська РСР в період громадянської війни, т. 3. К., 1970; Киевский Краснознаменный. М., 1974; Гражданская война в СССР, т. 2. М., 1986;

• Сувениров О.Ф. Трагедия РККА. 1937–1938. М., 1998.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: О.Й. Щусь.; url: http://history.org.ua/?termin=Egorov_O; том: 3