Відреагування всередину
| Ця стаття може містити оригінальне дослідження. |
| Цю статтю написано занадто професійним стилем зі специфічною термінологією, що може бути незрозумілим для більшості читачів. (серпень 2020) |
Відреагування всередину чи відігравання всередину / з внутрішнім вираженням (англ. acting in) - це термін, що належить до сфери психології, якому протягом багатьох років було приділено декілька значень, і, як правило, він використовується на противагу терміну відреагування [назовні] (англ. acting out), щоб позначати конфлікти, принесені всередину терапії, а не поза нею.
Деякі автори, зазначаючи різноманітність використання терміну, вказують на те, що часто "незрозуміло, чи "всередину" (англ. "in") стосується інтерналізації в особистості, розвитку внутрішньої проникливості чи вираження в рамках терапевтичного сеансу." [1]
Термін застосований Майєром А. Зелігсом у 1957 р. для позначення прийняття рішень аналітиками на психоаналітичній сесії. [2]
У терапії залежностей ред.
"Відреагування всередину" тут означає сексуальну закритість, анорексію, навʼязливі заощадження грошей, страхи, колекціонування непотребу.
Йому протиставляється відреагування [назовні], до якого відносяться сексуальна розбещеність, навʼязливе переїдання, навʼязливе прибирання, алкоголізм та співзалежність.
Пацієнти ред.
Стосовно пацієнтів термін "відреагування всередину" означає процес, за допомогою якого клієнт / пацієнт вводить зовнішню проблему в обговорення на сеансі, виконуючи відреагування на її основі. [3]
У такій ситуації терапевту рекомендується негайно реагувати, щоб запобігти більшому і більш згубному вираженню. [4]
Ганна Сегал змогла відрізнити позитивне відреагування всередину від негативного, однак обидва мають на меті вплинути на психоаналітика: або передати інформацію, або заплутати. [5]
Терапевти ред.
Психоаналіз також описує "Відреагування всередину" як той процес, в якому аналітик вносить власний контрперенос в аналітичну ситуацію замість перенесення пацієнта, як це відбувається у випадку, коли пацієнт відреагує назовні або вчиняє дії. [6]
Існує думка, що в результаті виникає хаотична аналітична ситуація, яка ускладнює терапевтичний процес. [7]
Карл Вітакер використовував цей термін радше зовсім по-іншому, щоб позначити техніку, за допомогою якої терапевти посилювали своє втручання на сеансі таким чином, щоб підвищити тривожність пацієнта для терапевтичних цілей. [8]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ P. F. Kellermann, Foco en Psychodrama (1992) p. 126
- ↑ R. Horacio Etchegoyen, El Fundamentals de Técnica Psicoanalítica () p. 733-4
- ↑ T. G. Guthiel/Un. Brodsky, Impidiendo Vulneraciones de Frontera en Práctica Clínica (2011) p. 88
- ↑ P. Buirski/Un. Kottler, Dirección Nueva en Self Práctica de Psicología (2007) p 231
- ↑ Jean-Michel Quinodoz, Escuchando a Hanna Segal (2011) p. 95, p.106, y p. 116-7
- ↑ Patrick Casement, Más allá Aprendiendo del Paciente (Londres 1990) p. 166
- ↑ Eric Berna, Qué Dices Después de que Dices Hola? (Corgi 1975) p. 252
- ↑ G. Connell Et al, Reshaping Relaciones Familiares: La Terapia Simbólica de Carl Whitaker () p. 101
Література ред.
- Adam Blatner MD, Acting-In: Practical Applications of Psychodramatic Methods, Third Edition 3rd (1996). 220 pages. ISBN 0826114024, ISBN 978-0826114020
- Patrick Carnes, Don't Call It Love (1991)
- L. E. Abt/S. L. Weissman, Acting out (1996)