Відновлювана енергетика Бутану
Відновлювана енергія в Бутані — це використання відновлюваної енергії для виробництва електроенергії в Бутані. До відновлюваних джерел енергії відноситься гідроенергетика.[1]
Хоча Бутан домігся великих успіхів у розробці своїх великих гідроенергетичних проектів за допомогою технічної та фінансової допомоги з боку Індії, очевидно, що участь приватного сектору в інших формах відновлюваної енергії майже відсутня[2]. Частково завдяки цілям сталого розвитку Бутан встановив мінімальну мету — 20 мегават (МВт) відновлюваної енергетичної продукції до 2025 року завдяки поєднанню технологій відновлюваної енергетики. Департамент відновлюваної енергетики Бутану допоміг сформулювати та запустити свою політику щодо альтернативної відновлюваної енергетики з метою просування в Бутані поєднання чистих технологій відновлюваної енергії (ВДЕ) — сонячних, вітрових, біомасових, геотермальних, піко / мікро / міні / малих гідроелектростанцій до потужності 25 МВт та технології відходів до енергії.
Історія ред.
Прихильність Бутану до відновлюваних джерел енергії розпочалася в 1980 році. Шість років потому перша гідроелектростанція відкрилася в Чухі, а потім установка в Курічху в 2001 році. Незабаром ще дві електростанції відкрилися в Басочу в 2005 році і Тала в 2009 році.[3] На 15 КС у 2009 р. (2009 р. Конференція ООН зі зміни клімату) Бутан дав своє перше обіцянку залишатися повністю нейтральним до вуглецю;[4] вони підтвердили це обіцяння на КС 21 у 2015 р. (2015 р. Конференція ООН з питань клімату)[4] .
Гідроелектрична енергія ред.
Бутан має значний потенціал для гідроенергетики, який оцінюється приблизно в 30000 МВт, з яких 23 760 МВт визнано економічно доцільним.[5] Станом на 2016 рік встановлена гідроенергетична потужність Бутана становить 1615 МВт.[5]
Гідроенергетика в мережі є основним джерелом енергії Бутану.[6] У гірських сільських районах, де розширення мережі неможливо, відновлювана енергія поза мережею використовується для покращення доступу до електроенергії[6]. Близько 4000 домогосподарств проживають у цих віддалених сільських районах[6].
Першим кроком Бутану до відновлюваної енергетики стала гідроенергетика. Спочатку вони почали з відкриття першої гідроелектростанції в Чухі в 1986 році. Зараз у країні відкрито більше електростанцій: Курічху (2001), Басочу (2005) і Тала (2009). Гідроенергетичний проект Мангдечху, проточна електростанція потужністю 720 МВт, була відкрита в 2019 році.[7][8][9]
В даний час приблизно 70 % гідроенергії, яку виробляє Бутан, експортується до Індії, заощаджуючи 4,4 мільйона тонн СО2 на рік[10]. Незважаючи на зусилля щодо розширення видів відновлюваних джерел енергії, що використовуються в Бутані, гідроенергетика все ще залишається провідним джерелом чистої енергії в країні.[11]
Інші форми відновлюваної енергії ред.
Після конференції ООН з питань клімату 2015 року Бутан рухається до інших видів відновлюваних джерел енергії, щоб зменшити їх залежність від гідроенергетики в зимові та посушливі місяці[11]. Бутан зосередив свою увагу на таких сферах, як: вітряки, біогазові установки, сонячна енергетика та менші гідроелектростанції.
Енергія вітру ред.
Спочатку планувалося встановити 24 вітрогенератори, однак установка була зупинена лише через дві турбіни через те, що громадяни висловлювали занепокоєння з приводу можливого шумового забруднення[11].
Дві вітрогенератори в місті Рубеса, Вангдуе-Подранг, були введені в експлуатацію в січні 2016 року[12]. Вони виробляють 600 кВт потужності, достатньої для 100 домогосподарств.[13]
У 2017 році Департамент відновлюваної енергетики Бутану визначив райони поблизу Нізерганг-Лхакханг і Гесе-Цогом-гевог як потенційні місця для розробки проектів вітроенергетики.[13]
Сонячна енергія ред.
З 2015 року Бутан планує встановити сонячну енергетичну установку потужністю 30 МВт в Шингхарі в районі Бумтанг; ця рослина буде першою у своєму роді.[11]
Біогаз ред.
Також по всій країні було встановлено приблизно 13500 печей та 2800 біогазових установок[11].
Вуглецевий нейтралітет ред.
З метою подальшого розповсюдження використання відновлюваних джерел енергії та зменшення викидів вуглецю в країні, Бутан також забезпечує безкоштовну електроенергію сільським фермерам; це зменшує кількість пожеж / газу, які вони використовують для виконання своїх сільськогосподарських робіт. Уряд також субсидує світлодіодні лампочки та електромобілі.[4]
В даний час експорт чистої енергії в Бутані компенсує приблизно 6 мільйонів тонн вуглекислого газу.
У 2016 році на бесіді TED прем'єр-міністр Бутану Черінг Тобгай розповів про те, що Бутан — єдина країна, яка може претендувати на звання «вуглецевого негативу». Це означає, що, хоча країна виробляє близько 2,2 млн. Тонн CO2, ліси компенсують понад 4 млн. Тонн CO2. Вони здатні це зробити, оскільки понад 72 % їхньої країни перебуває під покривом лісів, що є конституційним мандатом нації.[4]
Цілі та зобов'язання ред.
На Конференції ООН з питань клімату 2009 року Бутан дав свою першу обіцянку залишатися нейтральним до вуглецю; вони знову дали цю обіцянку на Конференції ООН з питань клімату 2015 року. Станом на 2016 рік, чиста енергія Бутану, що експортується, компенсувала приблизно 6 мільйонів тонн СО2; вони мають на меті експортувати достатньо чистої енергії, щоб компенсувати 17 мільйонів тонн вуглекислого газу до 2020 року. У своєму виступі на TED у 2016 році прем'єр-міністр Черінг Тобгай заявив, що якщо Бутан зможе використати навіть половину потенційної гідроелектростанції, вони зможуть щоб компенсувати приблизно 50 мільйонів тонн вуглекислого газу — більше, ніж виробляє Нью-Йорк за один рік[4].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Pem Dorjee & Ugen (13 жовтня 2009). Overview of Renewable Energy Projects (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 December 2013. Процитовано 23 серпня 2014.
- ↑ Alternative renewable energy expensive in Bhutan, Gopal S. Mongar, March 29, 2014. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 17 листопада 2020.
- ↑ SciDev.Net. Bhutan’s quest for alternative energy. SciDev.Net (англ.). Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 4 серпня 2018.
- ↑ а б в г д Tobgay, Tshering. doi:10.1163/1570-6664_iyb_sim_person_53126.
- ↑ а б Bhutan. International Hydropower Association. May 2016. Архів оригіналу за 21 травня 2022. Процитовано 10 березня 2019.
- ↑ а б в Mackres, Eric; Mentis, Dimitrios; Qehaja, Anila (15 лютого 2019). Bhutan has achieved 100% electricity access. Here's how. World Economic Forum. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 10 березня 2019.
- ↑ Bakshi, Gorki (19 серпня 2019). PM Modi inaugurates Mangdechhu hydroelectric power plant in Bhutan. Jagran Josh. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 17 вересня 2019.
- ↑ PM Modi inaugurates Mangdechhu hydroelectric power plant in Bhutan - ET EnergyWorld. ET Energy World (англ.). 18 серпня 2019. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 17 вересня 2019.
- ↑ Bhaskar, Utpal (20 серпня 2019). India to purchase surplus electricity from Bhutan’s state-run Druk Green Power. Live Mint (англ.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2019.
- ↑ Bhutan: a proactive sustainability and renewable energy leader • BiogasWorld. BiogasWorld (амер.). 25 лютого 2016. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 серпня 2018.
- ↑ а б в г д Walker, Beth (16 лютого 2016). Bhutan Diversifies its Renewables with Wind Turbines. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 17 листопада 2020.
- ↑ Rubesa (Bhutan) - Wind farms - Online access - The Wind Power. The Wind Power. 5 червня 2018. Процитовано 10 березня 2019.
- ↑ а б Bhutan to generate 6.5MW renewable energy. KuenselOnline (амер.). 26 жовтня 2017. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 10 березня 2019.