Відкрити головне меню

Ву́лиця Оборо́нна (офіційно Оборонная) — одна з головних вулиць Луганська. Нумерація будинків починається від вул. Радянської. Закінчується біля Гострої Могили.

Вулиця Оборонна
(Оборонная)

Луганськ
Oboronna str Luhansk.jpg
Район Ленінський район
Назва на честь Оборони Луганська у 1919 році
Загальні відомості
Протяжність 9 100 м
Координати початку 48°34′07″ пн. ш. 39°18′55″ сх. д. / 48.5686500° пн. ш. 39.3152778° сх. д. / 48.5686500; 39.3152778
Координати кінця 48°31′18″ пн. ш. 39°21′31″ сх. д. / 48.5218917° пн. ш. 39.3588000° сх. д. / 48.5218917; 39.3588000
Транспорт
Трамваї 6, 10, 13, 15
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Державні установи Луганська митниця
Навчальні заклади Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Заклади культури Український музично-драматичний театр
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Історичний оглядРедагувати

 
Біля педінституту. 1960-ті
 
МЖК (молодіжний житловий комплекс)
 
Борцям за комунізм
 
водоканал

У 1919 році луганці витримали оборону Луганська під тиском білогвардійців. Події Громадянської війни радянська влада увічнила у топоніміці міста: квартал 50-річчя оборони Луганська, площа Оборони, а також вул. Оборонна.[1]

Завдяки розповіді радянського письменника Тараса Рибаса народилась одна з найвідоміших місцевих легенд радянської доби про «живий ланцюг» людей, які передавали снаряди з патронного заводу до Гострої Могили. Ця відстань становить понад 9 км. Тобто, щоб утворити такий ланцюг потрібно понад 4,5 тис. осіб. Тим не менше, вулиця, якою пролягала дорога до Гострої Могили, місця запеклих боїв з денікінцями, була названа Оборонною.

У 1924 році місто за проявлений героїзм у Громадянській війні було нагороджено орденом Червоного Прапора.[2]

Забудова вулиці почалась у 1920-х роки. У 1929 році свої двері відчинив Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. У 1930-х роках з'явився палац культури (тепер Український музично-драматичний театр).

ОписРедагувати

На вулиці знаходяться:

Пам'ятникиРедагувати

У 1961 року біля будівлі інституту УкрНДІгідровугілля був відкритий пам'ятник на честь шахтарів гідромоніторшиків. На постаменті стоїть фігура гірняка у робочому костюмі з гідромонітором у руках. Скульптори — В. Мухін, М. Можаєв, П. Кізієв.

У 1967 році був установлений пам'ятник Ф. Дзержинському (скульптори В. Федченко і М. Бунін, архітектор Б. Челомбитько). Згодом у сквері поставлений пам'ятник загиблим прикордонникам.

На міському цвинтарі з 1975 року знаходиться Братська могила радянських воїнів, загиблих під час визволення Ворошиловграда у лютому 1943 року.[3]

У районі автовокзала установлений пам'ятник воїнам-визволителям.

Біля українського театру височіє стела з тавтологічним надписом: «Борцям за комунізм, що боротьбу пізнали».

Трамвайна лініяРедагувати

6 листопада 1935 року вулицею пустили трамвай № 5.

У 1937 року введено нову лінію до Гострої Могили. Лінія частково використала залізничну гілку до авіашколи. Окремою від неї трамвайна лінія стала уже наступного року. Пущений трамвай № 9.

4 листопада 1953 року продовжена лінія маршрутів № 5 і № 6 до Меблевої фабрики.

4 листопада 1965 року до автовокзалу пущений маршрут № 13.

8 травня 1973 року від автовокзалу пустили трамвай № 8.

Тепер вулицею Оборонною курсують маршрути № 6, № 10, № 13 і № 15.

ПриміткиРедагувати

  1. Луганск — первый украинский город-герой. Архів оригіналу за 29 жовтень 2013. Процитовано 2 листопад 2011. 
  2. Оборона Красного Луганска[недоступне посилання з червень 2019]
  3. Усі пам'яткники Луганська. Архів оригіналу за 17 жовтень 2013. Процитовано 2 листопад 2011. 

ДжерелаРедагувати

  • Форостюк О. Д. Прогулянки Старим містом // Довідник куратора студентських груп. — Луганськ, 2011.