Ву́лиця Коцюби́нського (офіційно Коцюбінского, колишня Лісова, Нижньолісова) — вулиця у центрі Луганська. Знаходиться північніше вулиці Совєтської. Нумерація будинків починається від 16-ї лінії. Її перетинають вулиці Котельникова, Демьохіна (12-та лінія), Тітова (13-та лінія), В. Шевченка (14-та лінія), 15-та лінія. Веде до залізничного вокзалу.

Вулиця Коцюбинського
(Коцюбінского)

Луганськ
Колишня ділянка вул. Донецької
Колишня ділянка вул. Донецької
Район Ленінський район
Назва на честь М. Коцюбинського
Колишні назви
Лісова, Нижньолісова
Загальні відомості
Протяжність 1 400 м
Координати початку 48°34′21″ пн. ш. 39°18′52″ сх. д. / 48.5727250° пн. ш. 39.3146028° сх. д. / 48.5727250; 39.3146028
Координати кінця 48°34′16″ пн. ш. 39°17′44″ сх. д. / 48.5713111° пн. ш. 39.2957194° сх. д. / 48.5713111; 39.2957194
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Державні установи до війни: мерія, обласний апеляційний суд, обласна прокуратура, УВС в Луганській області, обласна податкова адміністрація, обласний військовий комісаріат
Заклади культури до війни: обласний російський драматичний театр, Луганський театр ляльок
Парки сквер Молодої гвардії
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
На карті Kotsiubynsky street (Luhansk).png
На карті населеного пункту
Мапа

Центральна частина вулиці між обласним російським драматичним театром і колишнім обкомом КПУ утворює Театральну площу.

ОписРедагувати

 
Карта Луганська 1879 р. Червоним позначена сучасна вул. Коцюбинського, Т — Театральна площа
 
Частина колишньої вул. Донецької з трамвайною лінією

У другій половині XIX століття вул. Лісова була невеликою окраїнною вулицею на півдні міста між вул. Конюшенною (тепер Луначарського) і міським цвинтарем. На початку ХХ століття простягалась до 14-ї лінії (вул. В. Шевченка). У 1905 році на вулиці в районі цвинтаря звели Воскресенську церкву.

Сучасна вул. Коцюбинського сформувалась з колишньої Лісової і частини Донецької (ділянка між 14-ою і 16-ою лініями). На рубежі 1950-х — 1960-х років відбулась її реконструкція.

Оскільки на Театральній площі знаходився обком КПУ, громадський транспорт вулицею не пустили. А трамвайна лінія маршрута № 13, яка пролягала між 14-ю і 16-ю лініями (частина колишньої вул. Донецької), була демонтована.

Із введенням в експлуатацію нового залізничного вокзалу в 1978 році планувалось з'єднати його транспортною естакадою з вул. Коцюбинського, перетворивши її на головну вулицю і парадний в'їзд до міста. Однак цей проект вдалось втілити у життя лише у 1996 році, коли мером був Олексій Данилов. За його керівництва (19941997) також завершили будівництво лялькового театру.

На рубежі 1970-х — 1980-х років вулицю продовжували впорядковувати. Однією з окрас, за звітом радянських авторів, став сквер перед гастрономом «Ворошиловградський», розпланований за проектом архітектора Г. Головченка. Його домінантою був фонтан площею понад 2,5 тис. м² з водяними каскадами, перехідними мостиками і підсвічуванням у вечірній[1]. У 1990-ті роки фонтан був занедбаний.

У 1981 році відкрили пам'ятник Климентові Ворошилову.

На розі з вул. Демьохіна знаходилась школа № 20, згодом у ній розмістились станція юних техніків, районний палац піонерів і дитячо-юнацька спортивна школа.

На Коцюбинського функціонував Будинок політпросвіти, який у 1992 році передали історичному факультету Луганського педагогічного інституту. Тепер тут розташований Апеляційний суд Луганської області.

У теперішній час на Коцюбинського знаходиться низка державних установ, зокрема міська рада, обласна прокуратура, УВС в Луганській області, обласна податкова адміністрація, а також Укртелеком, Луганський театр ляльок, Обласна рада Федерації профспілкових організацій, банки, супермаркети, бутіки. Також тут знаходиться головний офіс ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (колишнє Луганськобленерго).

Пам'ятники і сквериРедагувати

До вулиці Коцюбинського прилягають сквери Молодої гвардії і навколо пам'ятника Климу Ворошилову.

У сквері на Театральній площі установлений пам'ятник Леніну.

У 2008 році біля міськради відкрили пам'ятник ливарнику, першому робочому ливарного заводу, навколо якого виріс Луганськ. Скульптор — Микола Можаєв[2].

Біля універсаму «Ворошиловградський» функціонував фонтан, тепер занедбаний і огороджений парканом. Натомість у літній час фонтан діє у сквері на Театральній площі.

ГалереяРедагувати

Російський драмтеатр на Театральній площі, яку перетинає вулиця Коцюбинського
Найбільший в Луганську будинок — «Китайська стіна», довжина бл. 570 м, 20 під'їздів, 1,5 тис. мешканців

ПриміткиРедагувати

  1. Литвиненко В А. Были Ворошиловградских улиц. — Луганськ, 1983.
  2. В Луганске открыли памятник Литейщику

ДжерелаРедагувати

  • Форостюк О. Д. Прогулянки Старим містом // Довідник куратора студентських груп. — Луганськ, 2011.