Восковий вінок
Восковий вінок («парафіновий вінок», «весільний вінок») ― традиційна прикраса нареченої, що була поширена на Вінниччині з кінця ХІХ століття до кінця 80-х років ХХ століття. У 2020 році технологію виготовлення «воскових» вінків на Вінниччині внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини [1].
| Восковий вінок | |
 | |
| Статус нематеріальної культурної спадщини | Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України[d] |
|---|---|
Історія ред.
В кінці ХІХ – на початку ХХ століття до українок з Західної Європи прийшла мода на воскові вінки, яка була звичною для вбрання наречених до 80-х років ХХ століття. Вінок з воску (парафіну) з "вельоном" був запозичений селянами-поляками в середині ХІХ ст. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. вельон з парафіновим вінком поширився не тільки в польських та польсько-українських селах, а й в переважній більшості українських сіл Східного Поділля. Наприкінці ХХ століття воскові вінки практично перестали використовуватись[2].
Техніка ред.
Для вінків використовували папір, парафін, дріт, обгортки від цукерок, фольгу, скляні намистини та дерев'яну стружку. Квіти та листочки виготовляють з паперу, потім воскують. Для виготовлення восковиць (бубляшок, бурульок, бомбляшок) парафін (чи компоновану майстринею суміш) кладуть в металеву ємність, розтоплюють. Кінчик обмотаного дроту загинають у петлю (деякі майстрині використовують прямий відрізок) почергово занурюють у розтоплений парафін і потім у чисту воду доти, доки на кінці основи не утвориться парафінова крапля. Основою вінка є відрізок грубого, обмотаного папером чи флористичною стрічкою дроту, згинаючи його у формі дуги. На дугу почергово накручують квіти, листочки, восковиці чи пучки восковиць у відповідному або бажаному порядку[3]. Часто з боків вінка вздовж грудей звисають «берізки» чи «батіжки». Вінки робили дво-, три-, чотириярусні — чим вищий, тим багатший. Робили прикраси переважно місцеві майстрині, які були в кожному селі чи містечку[4].
Примітки ред.
- ↑ МКІП включило три елементи до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. МКІП. 10 серпня 2020. Процитовано 11 липня 2023.
- ↑ Рідкісне хобі: Як вінницька співачка взялася за відродження забутого "весільного" мистецтва – Depo.ua. www.depo.ua (укр.). Процитовано 11 липня 2023.
- ↑ Виготовлення «воскових» віночків на Вінниччині - елемент культурної спадщини України. Вінниця.info. 9 березня 2023.
- ↑ «Просили мама і тато». m.day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 12 липня 2023.
Посилання ред.
Джерела ред.
- Лілія Іваневич. Традиційний одяг українців Поділля (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.): історія, класифікація, конструктивно-художні та регіонально-локальні особливості. Монографія. Хмельницький, 2022. 800 с.