Водний місток
Рідкий діелектри́чний місто́к[1] (початково — водяний місток, водний місток) — фізичне явище, що виникає між двома посудинами з деіонізованою низькомолекулярною полярною рідиною (дистильована вода, гліцерин, метанол)[2][3], коли до посудин прикладається висока постійна напруга. Між посудинами виникає рідкий місток, що зберігає стійкість при рознесенні посудин на відстань до 25 мм. Діаметр містка — порядку 1-3 мм. Місток залишається стабільним до 45 хвилин, при цьому температура піднімається до 60 °C при зриві стійкості.
Явище вперше помічене 1893 року Вільямом Армстронгом і перевідкрите 2007 року в Технічному університеті Граца.
Явище пояснюється поверхневим натягом і високою діелектричною проникністю рідини.
Примітки ред.
- ↑ Aerov A. Why the water bridge does not collapse / / Phys. Rev. E. 84.036314 (2011) У відкритому доступі. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ A. G. Marin and D. Lohse, Phys. Fluids 22, 122 104 (2010).
- ↑ E. C. Fuchs, Water (MDPI) 2, 381 (2010).