Вербицький Іван Петрович
Іван Петрович Вербицький (1902, м. Львів — липень 1944, Львівська область) — хорунжий Української галицької армії, член УВО, політв'язень польських тюрем, унтерштурмфюрер (хорунжий) 14-ї гренадерської дивізії військ СС «Галичина».
| Іван Вербицький | |
|---|---|
 ХорунжийУнтерштурмфюрер | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1902 м. Львів |
| Смерть |
липень 1944 Львівська область |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Формування |
 УГА 14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина» |
| Війни / битви |
Польсько-українська війна (1918—1919) Друга Світова війна |
Життєпис ред.
Народився у Львові в 1902 році в сім'ї Петра та Марії Вербицьких.
Приєднався до Української галицької армії та брав участь у війні проти поляків.
Перебував у Чехословаччині, де й закінчив гімназію. Член УВО з 1921 року.
У березні 1926 року повернувся до Галичини. 17 січня 1927 заарештований польською поліцією за підозрою у вбивстві куратора Львівської шкільної округи Станіслава Собінського. (Насправді замах здійснив Богдан Підгайний та Роман Шухевич).[1] Під час судового процесу, який тривав із 25 січня до 13 березня 1928 року його було засуджено до смертної кари.[2] (У процесі брали участь його брат Михайло Вербицький, сестра Ольга Вербицька, а також Василь Атаманчук, Юліан Головінський та інші підозрювані).[3] Найвищий суд Польщі 19 жовтня 1928 скасував вирок. Повторно засуджений на 15 років ув'язнення, вийшов на волю у вересні 1939.
У 1943 зголосився до дивізії Ваффен СС «Галичина». У званні унтерштурмфюрер очолював чоту протипанцерного (протитанкового) дивізіону у складі штабної сотні. Разом зі своїм підрозділом брав участь у битві під Бродами, командував чотою під час відступу. Пропав безвісти при спробі вирватися з оточення.[4]
Примітки ред.
- ↑ Ігор МЕЛЬНИК. Атентат в обороні української освіти
- ↑ Степан Шухевич. «Моє життя. Спогади». — Лондон: Українська видавнича спілка, 1991. [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.] — книга у е-бібліотеці «Чтиво».
- ↑ Українська мова, польський чиновник і куля в його голові
- ↑ Смерть Станіслава Собінського. II. Народовбивство шкільними методами. [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 с. — ISBN 966-410-001-3.
- Ігор Іваньков. Йшла дивізія, книга 2.- Львів: Мандрівець, 2024.ISBN 978-966-944-294-9