Веприк Олександр Мойсейович
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. |
Олександр Мойсейович Веприк (23 червня 1899, Балта — 13 жовтня 1958, Москва) — радянський композитор і педагог українського походження.
Веприк Олександр Мойсейович | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 23 червня 1899[1][2] |
Місце народження | Балта, Подільська губернія, Російська імперія |
Дата смерті | 13 жовтня 1958[3][1][2] (59 років) |
Місце смерті | Москва, СРСР[3] |
Громадянство | СРСР і Російська імперія |
Професії | композитор, музичний педагог, викладач університету |
Освіта | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
Жанри | опера |
Заклад | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
Біографія
ред.Ріс у Варшаві. Вивчав фортеп'яно у Карла Вендлінґа в Лейпцигу. З початком Першої світової війни сім'я повернулася в Росію. Тут Веприк вивчав композицію в Олександра Житомирського в Петербурзькій консерваторії (1918—1921) і у Мясковського в Московській консерваторії (1921—1923).
Брав активну участь в музичному житті 1920 — 1930-х років. Викладав в Московській консерваторії (1923—1941), професор з 1930 року, декан з 1938 року.
1927 року був у відрядженні в Австрії, Німеччині та Франції, зустрічався з Шенбергом, Гіндемітом, Равелем, Онеґґером. У цей період музика Веприка була популярна в Європі та США: його твори виконували по Берлінському радіо (1928—1929), сюїтою Танці й пісні гето диригував в Карнеґі-холі Артуро Тосканіні (1933). Веприк не долучився до колективного осуду опери Шостаковича «Леді Макбет Мценського повіту» (1938).
Був заарештований як «єврейський націоналіст», 8 років ув'язнення, В 1950—1954 рр. відбував ув'язнення в таборі на Уралі. Реабілітований.
Творчість
ред.Веприк вважається одним з найбільших композиторів «єврейської школи» в радянській музиці. З-поміж його творів фортеп'янні сонати, скрипкова сюїта, альтова рапсодія, Кадиш для голосу і фортеп'яно (1925), Єврейські пісні, Дві п'єси для віолончелі та фортеп'яно (1934) та ін. Написав музику до фільму Юлія Райзмана «Остання ніч» (1936).
Виконання
ред.В останні роки твори Веприка виконуються світовими піаністами: Яков Нємцов, Табеа Ціммерман, Дмитро Ситковецький, Давид Герінгас. Альбом вперше записаних композицій для оркестру у виконанні Національного оркестру Вельсу Бі-Бі-Сі[en] під керуванням Криштофа-Матіаса Мюллера[de] вийшов 2019 року на лейблі Deutsche Grammophon.
Примітки
ред.- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #122169425 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Література
ред.- Богданов-Березовский В. М. Александр Моисеевич Веприк. — Л. : Музыка, 1964. — 131 с.
- Sitsky L. Aleksandr M. Veprik: The Ukrainian Bartók and Bloch / Idem. Music of the Repressed Russian Avant-Garde, 1900—1929. Westport: Greenwood Press, 1994, p. 236-241
- Nemtsov J. «Ich bin schon längst tot». Komponisten im Gulag: Vsevolod Zaderackij und Aleksandr Veprik // Osteuropa, 2007, № 6
- Калузький М. Репресована музика. М .: Видавничий дім «Класика-XXI», 2007
Посилання
ред.- [1] [Архівовано 29 червня 2021 у Wayback Machine.]
- [2] [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]