Велло Ярвесалу (ест. Vello Järvesalu; нар. 2 березня 1953 року, село Талі, Пярнумаа — 24 липня 2019) — естонський технік, підприємець та політик, мер міста Пярну (1995—1999), віце-голова Коаліційної партії, колишній Почесний консул України в Естонії.

Велло Ярвесалу
Народився 2 березня 1953(1953-03-02)
Talid
Помер 24 липня 2019(2019-07-24) (66 років)
Поховання Alevi Cemeteryd
Країна  СРСР
 Естонія
Діяльність технік, підприємець, місцевий політик, почесний консул, економіст
Alma mater Талліннський технічний університет і Естонський університет природничих наук
Посада mayor of Pärnud
Партія Коаліційна партія Естонії
Нагороди
Knight Commander of the Order of Merit
Почесна грамота Верховної Ради України

Біографія ред.

Народився 2 березня 1953 року в селі Талі, Пярнумаа[1].

У 1971 році закінчив Талліннський будівельномеханічний технікум за спеціальністю технік-механік автомобільної техніки, а у 1989 — Естонську сільськогосподарську академію, факультет «Економіка і організація сільськогосподарського виробництва»[2].

Трудову діяльність розпочав у 1971 році як водій автоколони 3054[1].

У 1971—1973 роках — служба в армії[1].

З 1973 по 1975 рік — водій автоколони, майстер, а з 1975 по 1978 — завідувач майстернями звірогосподарства в смт Аудра[1].

У 1978—1981 роках працював секретарем оргвідділу ЛКСМЕ та другим секретарем райкому Пярнуського ЛКСМЕ. З 1981 по 1984 рік — інструктор промислового відділу Пярнуського райкому КПРС[1].

У 1984—1988 роках — головний спеціаліст з кадрів Агропромислового об'єднання[1].

З 1988 по 1995 рік обіймав посаду директора Пярнуської міської друкарні[1].

У 1995 році був обраний по посаду мера міста Пярну, також кілька раз обирався депутатом міської ради Пярну[2].

У 1999—2001 роках — директор друкарні «Пярну трюкк»[1].

З 2001 по 2010 рік — директор лікувально-оздоровчого комплексу СПА «Естонія»[3].

Від 2003 року був президентом «Клубу друзів України»[1].

З 2006 по 2011 рік був Почесним консулом України м. Пярну і Західної Естонії, у 2013 році його замінив В'ячеслав Леєдо[4][5].

Помер 24 липня 2019, у зв'язку з тривалою хворобою[2].

Нагороди ред.

Критика ред.

У 2010 році був звільнений з посади директора лікувально-оздоровчого комплексу СПА «Естонія» через корупційний скандал[7]. Поліція затримала Велло Ярвесалу за підозрою у розтраті коштів, підробці документів та використанні ресурсів комплексу у власних цілях[3][8]. Суд визнав його винним та оштрафував на суму 154 500 крон[9][10].

Особисте життя ред.

Був одружений, мав сина і доньку.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м н Україна дипломатична: наук. щоріч. [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.] / Дип. акад. при Мін-ві закордонних справ України, Головна дирекція по обслуговуванню іноземних представництв, Історичний клуб «Планета». — Київ: [б. в.], 2010 — Виходить щорічно. — ISSN 2707-7683
  2. а б в ERR (29 липня 2019). Suri endine Pärnu linnapea Vello Järvesalu. ERR (ест.). Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 24 травня 2020.
  3. а б Taastusravikeskus Estonia toitis Vello Järvesalu mõlemat kodu. Pärnu Postimees (ест.). 20 жовтня 2010. Процитовано 24 травня 2020.
  4. Почетным консулом Украины в Эстонии может стать Велло Ярвесалу. Национальные интересы (ru-RU) . 25 липня 2006. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 24 травня 2020.
  5. Вячеслав Леедо станет почетным консулом Украины в Пярну | ПАНОРАМА (ru-RU) . 4 травня 2013. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 24 травня 2020.
  6. Клуб резервистов. www.moles.ee. Газета "Молодежь Эстонии". Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 24 травня 2020.
  7. Estonia nõukogu vabastas Vello Järvesalu ametist. Pärnu Postimees (ест.). 29 вересня 2009. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 24 травня 2020.
  8. Бывшего мэра Пярну подозревают в хищениях. RUS Delfi (рос.). 1224569774. Процитовано 24 травня 2020.
  9. Pärnu maakohus karistas Vello Järvesalu rahalise karistusega. Delfi (ест.). 1283945539. Архів оригіналу за 21 жовтня 2015. Процитовано 24 травня 2020.
  10. Бывший мэр Пярну приговорен к большому штрафу. Rus.Postimees.ee (рос.). 8 вересня 2010. Процитовано 24 травня 2020.