Велика Акаржа

Велика Акаржа археологічна пам'ятка — табір-поселення середнього періоду пізнього давньокам'яної доби. Розташована біля смт Великодолинське Одеського району Одеської області, на правому березі річки Аккаржа.

Відкрита 1955 археологом В. Красковським, досліджувалась у 1950–60-ті роки Павлом Борисковським, у 1980–90-ті — Ігорем Сапожниковим.

Розкопано площу близько 300 м². Основний горизонт культурних рештків товщиною 0,35–0,50 м залягав на глибині 0,55–1,05 м, мав сліди інтенсивної обробки кременю (знаряддя, відходи виробництва) та кількох вогнищ, містив також морські та наземні молюски, фрагменти кісток бізонів.

Знахідки концентрувалися у вигляді кількох плям. Одну з них, площу бл. 16 м² із залишками вогнища в центрі, вважають локальним господарсько-побутовим комплексом.

Пам'ятку інтерпретують як базовий сезонний табір мисливців на бізонів.

Технології обробки кременю притаманні епіграветській з деякими орін'якськими рисами культурно-технологічній традиції.

Джерела та література

• Кротова О. О. Велика Акаржа [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.