Василенко Зоя Іванівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Василенко.

Василенко Зоя Іванівна (30 листопада 1918, с. Ташлик Смілянського району Черкаської області) — музикознавець, фольклористка, збирачка народних пісень, педагог. Кандидат мистецтвознавства (1969). Музичну освіту отримала в Дніпропетровському (фортепіанний відділ) і Київському (теоретичний відділ) музичних училищах. Від 1940 навчалася у Київській консерваторії (історико-теоретичний факультет, кл. Ф. Аерової). 1941-44 — концертмейстер філармонії та викладачка кл. фортепіано (Кривий Ріг). 1944—49 — викладачка муз.-теоретичних дисциплін у Веч. коне, для дорослих і ДМШ. 1949-75 — наук, співробітник ІМФЕ. 1975—79 — ст. викл. Київ, інституту культури (кафедра хор. нар. співу).

Працювала в галузі музичної фольклористики. Основною метою фолькл.-збирацької роботи Зої Василенко було виявлення регіональних муз.-поетичних стильових та виконавських особливостей у сучасному і традиційному українському фольклорі. Завдяки її першим повоєнним фольклорним записам фонотека ІМФЕ збагатилася численними зразками з різних муз.-етногр. регіонів України. Записувала фольклор (червень 1958, з болгарською вченою Р. Кацаровою-Кукудовою на території Одеської області та Молдавії, зафіксувала на магнітну плівку понад 300 болгарських народних пісень). В. — автор численних теоретичних статей з питань музичного фольклору, а також редактор, рецензент багатьох фольклористичних праць.

Бібліографія ред.

Канд. дис. «Фольклористична діяльність М. Лисенка» (К., 1969);
Обробки українських пісень О. Спендіарова II Мистецтво. — 1955. — № 1;
Збирання болгарського фольклору на Україні II НТЕ. — 1958. — № 4;
Подільські веснянки // Там само. — 1962. — № 2 (у співавт. з І. Гасюком);
М. Лисенко як збирач народних пісень II Там само. — 1962. — № 4;
Дещо про локальні особливості гуртового розспіву українських народних пісень в сучасному сільському побуті // Сучасна українська музика. — К., 1965;
3 історії музичної фольклористики кінця XVII — середини XIX ст. II Живі сторінки української музики. — К., 1965;
М. В. Лисенко — пропагандист народної пісні // Микола Лисенко — борець за народність і реалізм в мистецтві. — К., 1965; Фольклористична діяльність М. В. Лисенка. — К., 1972;
Пісні югославських українців // Рад. культура. — 1956. — 4 лип.

Упорядкування

Закарпатські народні лісні. — К., 1962.

Редагування

Українські народні пісні. У 2 т. — К., 1954 (спільно з М. Гордійчуком);
Українські радянські народні пісні. — К., 1956 (спільно з В. Довженком, М. Гордійчуком);
Українське народне багатоголосся. — К., 1963; Пісні Явдохи Зуїхи / Записи Г. Тониюри. — К., 1965;
Коломийки — К., 1969 (спільно з Н. Шумодою);
Покутське весілля у зб. «Весілля». — К., 1970. — Кн. 2 / Упоряд. М. Шубровсько, О. Прав- дюк;
Народні пісні у записах С. Руданського. — К., 1972 (спільно з Н. Шумадою).

Література ред.

Правдюк О. Українська музична фольклористика. — К., 1978;
Грица С. Музична фольклористика // ІУМ. — К., 1999. — Т. 3;
Правдюк О. Фольклористика // Там само. — К., 2004. — Т. 5.
307 Василенко Зоя Іванівна // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. К. Луганська
ЕСУ [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.]