Василенко Борис Анатолійович
Борис Анатолійович Василенко (18 вересня 1940. Ростов-на-Дону — 2017, Івано-Франківськ) — радянський та український історик, археолог. Провідний спеціаліст з античної археології та грецької кераміки північного Причорномор'я.
| Борис Анатолійович Василенко | |
|---|---|
| Борис Анатольевич Василенко | |
 | |
| Народився |
18 вересня 1940 Ростов-на-Дону |
| Помер |
2017 Івано-Франківськ |
| Місце проживання | Івано-Франківськ, Ялта |
| Країна |
 СРСР →  Україна |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | КНУ |
| Галузь | історія, археологія |
| Заклад | Прикарпатський національний університет |
| Посада | доцент Кафедра загальної історії |
| Вчене звання | доцент |
| Науковий ступінь | Кандидат історичних наук |
| Науковий керівник | П.Й.Каришковський |
| Відомий завдяки: | дослідження таврування кераміки грецькими колоніями |
| У шлюбі з | Світлана Петрівна Василенко |
| Діти | Олег та Олександр |
Біографія ред.
Народився 18 вересня 1940 року в Ростові-на-Дону, Радянський союз. В шкільні роки археологією, на вибір професії вплинули зацікавлення родини. 1965 року закінчив історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка.[1]
Ще під час навчання з 1960 до 1962 року працював у відділі археології Ялтинського краєзнавчого музею. З 1965 року — старший науковий співробітник Бахчисарайського історико-археологічного музею. Паралельно вступив до аспірантури Одеського університету імені Іллі Мечникова. Науковим керівником роботи став доктор історичних наук, професор Каришковський Петро Йосипович. 1972 року в Інституті археології АН СРСР в Москві успішно захистив кандидатську дисертацію за темою дослідження «Керамічні клейма з античних поселень на узбережжі Дністровського лиману як джерело для вивчення торговельних зв'язків Північно-Західного Причорномор'я з грецьким світом. (V-III століття до нашої ери)».[2]
Завдяки знанням грецької мови, дослідив невідомі керамічні таврування грецьких поселень та їх вплив на північно-західну частину чорноморського басейну.[1]
З 1968 року розпочав працювати на кафедрі загальної історії Прикарпатського університету.[3] З 1977 року — доцент кафедри загальної історії.[1] Разом зі студентами в 1970-ті роки створив археологічний музей, який існує донині.[1]
З 1985 до 1989 року — науковий співробітник Івано-Франківського краєзнавчого музею. З 1989 року — очільник Дністровської рятувальної археологічної експедиції Інституту археології НАН України. В 1980-ті та 1990-ті спільно з Богданом Томенчуком та Ігорем Кочкіним провів дослідження Калущини, де продовжили археологічну роботу, яку проводив Ярослав Пастернак.[4] У період з 1987 до 1988 року Томенчук та Василенко виявили понад 1500 археологічних пам'яток.[5]
У науковому доробку Бориса Анатолійовича — дослідження понад 230 пам'яток культур та відкриття 150 пам'яток трипільської культури. Підготував археологічну картотеку «Звід пам'яток історії та культури України».[1] З 2000 року на пенсії.
Автор ряду статей, присвячених античній та первісній археології. Зокрема присвячені Буківна V, Вікторія I, XV, Марківці І. Помер 2017 року в Івано-Франківську.
Особисте життя ред.
Дружина Світлана Петрівна Василенко, у шлюбі було двоє дітей Олег та Олександр. Володів латинською, грецькою та англійською мовами.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Кочкін Ігор Тарасович (23.11.2017). Пам'яті Бориса Анатолійовича Василенко (PDF).
- ↑ Василенко, Борис Анатольевич - Керамические клейма из античных поселений на побережье Днестровского лимана как источник для изучения торговых связей Северо-Западного Причерноморья с греческим миром. (V-III века до нашей эры) [Текст] : Автореферат дис. на соискание ученой степени кандидата исторических наук. (575) - Search RSL. search.rsl.ru (ru-RU) . Процитовано 5 жовтня 2023.
- ↑ Історія. Факультет історії, політології і міжнародних відносин (укр.). Процитовано 5 жовтня 2023.
- ↑ Науковці обстежили 15 археологічних пам’яток Калущини. Vikna (укр.). ВІКНА. Новини Калуша та Прикарпаття. Процитовано 5 жовтня 2023.
- ↑ Робота музею. ifkm.if.ua. Процитовано 5 жовтня 2023.