Валентин Стрикало
«Валентин Стрикало» — український гурт, заснований у 2010 році солістом Юрієм Капланом, який здобув популярність після запису серії відеозвернень до зірок шоу-бізнесу від імені наївного провінційного хлопця «Валентина Стрикала з села Бурильцева». Створення гурту стало продовженням інтернет-мема[1].В травні 2019 року Юрій Каплан повідомив про розпуск групи[2]
| Валентин Стрикало | |
|---|---|
 «Валентин Стрикало» | |
| Основна інформація | |
| Жанр | поп-рок, поп-панк, камеді-рок, інді-рок |
| Роки | 2010-2018 |
| Країна | Україна |
| Місто | Київ |
| Мова | російська, українська |
| Склад | Юрій Каплан, Станіслав Мурашко, Костянтин Пижов, Володимир Яковлєв |
| Колишні учасники |
Антон Щелконогов, Євген Ільїн, Андрій Тропешко, Максим Тхорик, Євген Мітін, Євген Селезньов |
| strikalo.com | |
|
| |
Валентин Стрикало у Вікісховищі | |
Історія ред.
Відеозвернення до зірок ред.
Свій перший ролик — відеозвернення до В'ячеслава Малежика — Юрій Каплан опублікував на YouTube в березні 2008 року, назвавшись «Валентином Стрикалом з села Бурильцева». За визнанням автора, це відео було знято під враженням від схожого ролика студії My Duck's Vision, в якому Сем Нікель, один з акторів студії, також звертався до Малежика[3].
Згодом Юрій записав звернення до Тіматі, Діми Білана, Потапа і Насті Каменських, Чай вдвоём, МакSим, Timbaland і Сергія Звєрєва. Звернення до переможця Євробачення 2008 Діми Білана на YouTube протягом місяця з дня розміщення переглянули 90 тис. користувачів, а посилання на відео поширилися по всьому Рунету. Кількість переглядів ролика із зверненням до Діми Білана перевищила 1 500 000, а зі зверненням до Тіматі — 1 000 000. Загальна кількість переглядів його звернень до зірок естради на YouTube перевищила 5 мільйонів.
Створення гурту ред.
Вперше у своїй кар'єрі Юрій дав виступ як гість на Comedy Club Dnepr Style ще в 2008 році[4]. Перший сольний концерт був даний восени 2008 року в Києві в клубі «Цар». Гурт «Валентин Стрикало» був утворений в 2010 році. Концертний репертуар складається як з сольної творчості Юрія Каплана в рок-аранжуванні, так і з пісень, що виконувалися в його колишніх колективах: гурт inShe («Так гріє») і гурт «Водичка-Пузырьки» («Наше лето», «Гори»).
24 лютого 2012 року вийшов дебютний альбом групи «Валентин Стрикало», що отримав назву «Смирись и расслабься!»[5]. 20 жовтня 2013 вийшов другий альбом групи під назвою «Часть чего-то большего», який включив в себе як нові, так і вже відомі пісні, раніше виконувані на концертах[6]. Гурт «Валентин Стрикало» активно гастролює країнами СНД.[7][8]
Склад ред.
- Юрій Каплан — вокал, гітара, клавішні;
- Станіслав Мурашко — бас-гітара, бек-вокал;
- Костянтин Пижов — гітара;
- Володимир Яковлєв — барабани
Дискографія ред.
Альбоми ред.
- 2012 — Смирись и расслабься!
- 2013 — Часть чего-то большего
- 2016 — Развлечение
Кліпи ред.
- 2010 — Кайен
- 2011 — Русский рок
- 2011 — Наше лето
- 2012 — Космос нас ждёт
- 2012 — Гори
- 2012 — Дешёвые драмы
- 2013 — Знаешь, Таня
Примітки ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Валентин Стрикало |
- ↑ Группа. strikalo.com. Процитовано 27 травня 2014.
- ↑ Юрий Каплан подтвердил роспуск «Валентина Стрыкало» (Видео). www.intermedia.ru. 8 травня 2019. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Рогоза, Александр (12 березня 2013). Юрий Каплан, солист группы «Валентин Стрыкало»: «Гонорара первого концерта хватило, чтобы поесть и вернуться домой». Радио «Комсомольская правда». kp.ru. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013.
- ↑ Вечеринка Comedy club Dnepr style. http://gorod.dp.ua/. ЧАО «Сегодня Мультимедиа». 16 октября 2008.
- ↑ Скоро! Украинская звезда Валентин Стрыкало впервые выступит в Эстонии!. delfi.ee (русский) . 11 апреля 2016 13:20.
- ↑ Мажаев, Алексей (25.12.13 00:49). «Валентин Стрыкало» - «Часть чего-то большего» ***. InterMedia (русский) . InterMedia.
- ↑ Ли, Василиса (19 жовтня 2013). «Валентин Стрыкало» о своем новом альбоме: «Юмора будет предостаточно. Каждый любит вуаль». Комсомольская правда. Процитовано 15 січня 2014.
- ↑ Белинская, Юлия (29 грудня 2012). Мальчик из сети. Forbes Украина. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 15 січня 2014.