ВЕС Глобаль-Тех I
ВЕС Глобаль-Тех I (нім. Offshore-Windpark Global Tech I) — німецька офшорна вітроелектростанція, введена в експлуатацію у 2015 році.
ВЕС Глобаль-Тех I | ||||
---|---|---|---|---|
54°30′00″ пн. ш. 6°21′29″ сх. д. / 54.500000000028° пн. ш. 6.35833333002777756° сх. д. | ||||
Держава | Німеччина | |||
Статус | діюча | |||
Район | Виключна економічна зона Німеччини в Північному моріd | |||
Розташування | Північне море, за 138 км від Емдена | |||
Рік початку будівництва | 2012 | |||
Роки вводу першого та останнього агрегатів | 2015 | |||
Основні характеристики | ||||
Тип ВЕС | офшорна | |||
Генеруюча потужність, МВт | 400 | |||
Середньорічне виробництво, млн кВт·г | 1400 | |||
Характеристики обладнання | ||||
Кількість і марка генераторів | 80 вітрових турбін AREVA M5000 | |||
Потужність генераторів, МВт | 5,0 МВт | |||
Власник | ||||
HEAG Sudhessische Energy, Stadtwerke München та інші | ||||
Мапа | ||||
ВЕС Глобаль-Тех I у Вікісховищі |
Місце для розміщення ВЕС обрали у Північному морі за 138 км на північний захід від Емдена та за 180 км від Бремергафена, що використовувався як база при спорудженні станції. У 2012 році самопідіймальне судно Innovation розпочало роботи зі спорудження фундаментів типу «трипод». За один рейс воно брало по 3 такі конструкції разом із 3 палями для кожної. Останні мали довжину по 60 метрів та використовувались для надійного закріплення «триподів» на дні[1]. Також можна відзначити, що два останні із вісімдесяти фундаментів встановив плавучий кран Stanislav Yudin[2].
У вересні наступного року інше самопідіймальне судно Thor розпочало монтаж власне вітрових агрегатів[3]. Втім, невдовзі цими роботами зайнялись спеціалізовані судна, призначені для будівництва офшорних вітроелектростанцій. Bold Tern і Brave Tern змонтували 75 башт та гондол, а також під'єднали 22 комплекти лопатей[4]. При цьому останній різновид роботи в основному взяли на себе судно Vidar та згадане вище Innovation, кожне з яких змонтувало по 29 комплектів лопатей[2].
Останню турбіну змонтували ще у 2014-му, проте повноцінний запуск ВЕС в експлуатацію відбувся навесні наступного року, коли для обслуговування процесу законтрактували на три місяці самопідіймальне судно Seajacks Hydra[5].
Офшорну трансформаторну підстанцію, котра підіймає напругу до 155 кВ, виконали як плавучу самопідіймальну споруду. Судно Atalanti під'єднало її двома кабелями завдовжки по 30 км до офшорної платформи BorWin alpha, яка перетворює змінний струм у прямий для подальшої подачі на берег за допомогою технології HVDC (лінії постійного струму високої напруги). Згодом, після спорудження платформи BorWin beta, планується перевести видачу електроенергії на неї[1].
Станція складається з розташованих на площі 41 км2 80 вітрових турбін AREVA M5000 з одиничною потужністю 5 МВт та діаметром ротора 116 метрів. Їх змонтували на баштах висотою 90 метрів у районі з глибинами моря від 38 до 41 метра.
Проєкт вартістю 1,6 млрд євро спільно реалізували HEAG Sudhessische Energy (24,9 %), Stadtwerke München (24,9 %), EGL Renewable Luxembourg Axpo (24,1 %) та ще кілька компаній. Він має виробляти 1,4 млрд кВт·год електроенергії на рік[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в Global Tech I Offshore Wind Farm. Power Technology. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 18 жовтня 2017.
- ↑ а б Vessels working on Global Tech I - 4C Offshore. www.4coffshore.com. Архів оригіналу за 18 жовтня 2017. Процитовано 18 жовтня 2017.
- ↑ First AREVA Wind Turbines on Their Way to Global Tech I Site (Germany). Offshore Wind (амер.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 18 жовтня 2017.
- ↑ Global Tech I - Global Wind Service. Global Wind Service (брит.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 18 жовтня 2017.
- ↑ ‘Seajacks Hydra’ Joins Global Tech I Fleet. Offshore Wind (амер.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 18 жовтня 2017.