Беренберг

(Перенаправлено з Біренберґ)

Бееренберг — 2,277 м (7 4770 футів) Стратовулкан, що розташований на північно-східнрму кінці норвезького острову Ян-Майєн. Це найпівнічніший активний вулкан світу. Вулкан увінчаний крижаним кратером шириною близько 1 км (0,6 милі), з численними вершинами вздовж його ободу, включаючи найвищу вершину.

Беренберг
Beerenberg
Фото Беренбергу фото липень 2011 року
Фото Беренбергу фото липень 2011 року
Фото Беренбергу фото липень 2011 року
71°04′36″ пн. ш. 8°09′52″ зх. д. / 71.07667° пн. ш. 8.16444° зх. д. / 71.07667; -8.16444Координати: 71°04′36″ пн. ш. 8°09′52″ зх. д. / 71.07667° пн. ш. 8.16444° зх. д. / 71.07667; -8.16444
Тип вулкан і найвища точкаd
Країна  Норвегія
Місце знаходження Ян-Маєн, Норвегія
Гори Серединно-Атлантичний хребет
Висота 2,277 м
Висота відносна 2277 м
Останнє виверження Січень 1985
Вперше підкорений 1921 рік[1]
Ідентифікатори і зовнішні посилання
3042020
376010
Беренберг. Карта розташування: Норвегія
Беренберг
Беренберг

Мапа
CMNS: Беренберг у Вікісховищі
Див. також: Беренберг
Карта Ян-Маєну, що показує Беренберг.

Географія ред.

Верхні схили вулкана значною мірою льодовикові, з декількома великими льодовиками, у тому числі п'ять з них, доходять до моря. Найдовший з льодовиків — Вейпрехтський льодовик, який виходить з кратеру вершини через пролом із північно-західної частини кратера і простягається приблизно на 6 км до моря.

Беренберг складається в основному з базальтових потоків лави з незначними кількостями тефри.

Його останні виверження відбувалися в 1970 та 1985 році. Обидва з яких були фланговими виверженнями. До цього часу вважалося що вулкан був згаслим. Інші виверження які були історично зафіксовані трапились в 1732, 1818 та 1851 роках.

Назва ред.

Його названня означає «ведмежа гора» на голландській мові, і вона похить від білих ведмедів, які там побачили голландські китобіці які в цих водах займались промислом на початку 17 ст.

Примітки ред.

  1. Chetwode, Philip та ін. (1939). The Imperial College Expedition to Jan Mayen Island: Discussion. The Geographical Journal. 94 (2): 131—134. doi:10.2307/1787248. JSTOR 1787248.

Посилання ред.