Біллі Берк
Біллі Берк (англ. Billie Burke; 7 серпня 1884 — 14 травня 1970) — американська актриса, номінантка на премію «Оскар» в 1938 році, відома за роллю Доброї феї Півночі в музичному фільмі «Чарівник країни Оз» (1939).
| Біллі Берк | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Billie Burke | ||||
 | ||||
| Народилася |
7 серпня 1884[2][2][…] Вашингтон, США | |||
| Померла |
14 травня 1970[1][2][…] (85 років) Лос-Анджелес, США | |||
| Поховання | ||||
| Громадянство |
 США | |||
| Діяльність | кіноакторка, акторка театру, телеакторка, радіоведуча, акторка | |||
| Роки діяльності | 1907 — 1970 | |||
| У шлюбі з | Флоренз Зігфелд | |||
| Діти | Patricia Ziegfeld Stephensond | |||
| Батьки |
William Ethelbert "Billy" Burked[4] Blanche Beattyd[4] | |||
| IMDb | nm0000992 | |||
| Автограф |
 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
зірка на голлівудській Алеї слави[d] | ||||
|
| ||||
 Біллі Берк у Вікісховищі | ||||
БіографіяРедагувати
Мері Вільям Етельберт Еппелтон Берк (англ. Mary William Etelbert Eppelton Berk), що стала відомою як просто Біллі Берк, народилася у Вашингтоні 7 серпня 1884 в сім'ї циркача Біллі Берка. Її сім'я багато подорожувала по США та Європі і зрештою осіла в Лондоні. Бажання стати актрисою з'явилася у юної Біллі після відвідування лондонського Вест-Енду.
З 1903 року вона стала грати на театральних сценах Лондона, а незабаром після цього повернулася в США, де за дуже короткий час стала успішною актрисою в бродвейських комедіях. Вона також отримала похвалу в «The New York Times» за свою чарівність і яскравий образ.
На Бродвеї Берк познайомилася і зі своїм майбутнім чоловіком, знаменитим конферансьє Флорензом Зігфелдом, за якого вийшла заміж в 1914 році. У 1916 році вона народила дочку, Патріцію Зігфелд Стефенсон, і в тому ж році дебютувала в кіно. Театральна сцена все ж манила її більше екрану, тому що там вона могла вільно говорити, чого не могло дозволити собі в німому кіно. Але після Біржового краху 1929 року їй довелося по новому подивитися на ролі в кіно, через те, що заробити на них можна було більше.
У 1932 році Біллі Берк знову з'явилася в Голлівуді у фільмі Джорджа К'юкора «Білль про розлучення», де виконала роль Мег Фейрфілд, мати героїні Кетрін Хепберн, для якої цей фільм став дебютним. Під час зйомок в цьому фільмі у Біллі Берк помер чоловік, Флоренз Зігфелд, але незважаючи на особисту трагедію вона продовжила зйомки відразу після похорону.
Через рік актриса з'явилася ще в одному фільмі Кьюкора «Обід у вісім», де також знімалися Джон Беррімор, Джин Харлоу і Мері Дресслер. Фільм став дуже успішним і приніс Біллі велику популярність. У 1938 році вона зіграла Емілі Килборн у фільмі «Весело ми живемо», за роль якої вона була номінована на «Оскар».
У 1936 році «MGM» випустило біографічний фільм про її чоловіка, який називався «Великий Зігфільд», що отримав відразу два «Оскара». У картині присутній персонаж Біллі Берк, яку зіграла актриса Мірна Лой. У 1938 році, у віці 53 років, Біллі Берк зіграла одну з найвідоміших своїх ролей, Глінді, Добру відьму Півночі, в легендарному фільмі Віктора Флемінга «Чарівник країни Оз». Іншими відомими її ролями стали Доріс Дунстан у фільмах «Батько нареченої» (1950) і «Маленький прибуток батька» (1951).
З 1943 по 1946 Берк була ведучою власного шоу на радіо «CBS». Її ситком «Шоу Біллі Берк» виходив в ефір кожне суботній ранок.
У 1950-ті роки актриса з'явилася в парі телесеріалів, а в кінці десятиліття, будучи вже літньою жінкою з поганою пам'яттю, припинила зніматися зовсім, так як нові ролі їй стали даватися з трудом.
Берк є автором двох своїх автобіографій: «With a Feather on My Nose» (1949) і «With Powder on My Nose» (1959). Актриса також стала натхненням для створення образу феї Фауни в мультфільмі компанії «Walt Disney» «Спляча красуня» (1959).
Біллі Герасимчука 14 травня 1970. Вона померла будучи в легкому божевіллі через хворобу Альцгеймера в Лос-Анджелесі на 86 році життя. Її поховали на кладовищі Кенсіко в нью-йоркському окрузі Вестчестер.
Її внесок у кінематограф США відзначений зіркою на Голлівудській алеї слави.
ФільмографіяРедагувати
- 1918 — Дружина жартома / The Make-Believe Wife
- 1918 — У гонитві за Поллі
- 1933 — Обід о восьмій
- 1934 — Забуваючи про всіх інших
- 1937 — Наречена була в червоному / The Bride Wore Red
- 1939 — Чарівник країни Оз
- 1950 — Батько нареченої
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003. — ed. size: 683713