Білик Василь Степанович

український військовик

Васи́ль Степа́нович Бі́лик (15 серпня 1992, Київ — 26 липня 2014, передмістя Луганська, Україна) — український військовик, вояк батальйону територіальної оборони «Айдар» МО України. Загинув у ході війни на сході України у передмісті Луганську. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Василь Білик
 Солдат
Загальна інформація
Народження15 серпня 1992(1992-08-15)
Київ
Україна Україна
Смерть26 липня 2014(2014-07-26) (21 рік)
передмістя Луганська
Луганська область
Україна Україна
ПохованняІвано-Франківськ
ПсевдоГуцул
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

ред.

Василь Білик народився в місті Києві. Навчався в Городенківській ЗОШ № 1, після 9-го класу — в Прикарпатському військово-спортивному ліцеї.

З 14 грудня 2013 року був учасником подій на Євромайдані в м. Києві, перебував у 11-й сотні «Самооборони»[1].

  Зовнішні відеофайли
  Похорон Василя Білика
  Володимир з Айдару про вбитого Василя Білика
  Айдарівець Василь Білик прощається з нами...

Після повернення з Майдану записався добровольцем у батальйон «Айдар» і був скерований у Луганську область.

Загинув унаслідок поранення в голову 26 липня 2014 року в боях антитерористичної операції на Луганщині.[2]

Похований з військовими почестями 29 липня 2014 року в Меморіальному сквері м. Івано-Франківська[3]. Залишилася 2-річна донька.

Нагороди та вшанування

ред.

28 червня за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Петро Порошенко нагородив Василя Білика орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

  • у травні 2015 року в Городенківській ЗОШ № 1 відкрито меморіальну дошку Василю Білику.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. В Івано-Франківську поховали 21-річного бійця «Айдару» Василя Білика. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 22 грудня 2015.
  2. «Я так просила сина берегти себе…». newspaper Galicja (укр.). Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
  3. Пам'яті воїна присвячується. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 22 грудня 2015.

Посилання

ред.