Відкрити головне меню

Білгородська гривня — золотий амулет-змійовик, знайдений 11 липня 1887 року.

Зміст

ІсторіяРедагувати

На землі давнього Білгорода, що розташувався на правому березі річки Ірпеня, за 17 кілометрів на захід від Києва, 11 липня 1887 року знайдено золотий амулет-змійовик, відомий як «Білгородська гривня». Зараз він зберігається у Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі, а до 1930 року належав Ермітажу.[1][2]

ХарактеристикиРедагувати

Білгородська гривня становить золотий диск діаметром 4,9 сантиметрів, товщиною 0,3 см; завдяки невеличкому гранчастому оглавію з геометричним орнаментом, річ сягає заввишки 5,8 сантиметрів. Твір виготовлено в техніці литва за восковою моделлю й оброблено карбуванням.

АверсРедагувати

На лицевому боці виробу плискувате напівфігурне зображення Богородиці з немовлям на правій руці, оточене двома кільцями грецьких написів.

РеверсРедагувати

На звороті — виконані в більш високому рельєфі жіноча голова із оточубчими її зміями в колі грецького напису.

Походження (час створення)Редагувати

Виникає враження, нібито композиція запозичена з якогось готового виробу, адже вбачати залучення двох ювелірів для виготовлення такого маленького витвору немає жодних підстав. За всіма ознаками типологічними і стилістичними амулет-змієвик належить до зразків київського золотарства 11-12 століття, близько 1100 року.[3] Своїм загальним виглядом вона нагадує славозвісну золоту «Чернігівську гривню», виготовлену ймовірно близько 1084—1094 років для Володимира Мономаха.[4]То, безперечно, є досконаліший витвір торевтики, із зображенням на лицевому боці лоратного архангела Михайла. Існували його бронзові копії, подекуди позбавлені чіткості рельєфу.[5] Зв'язок білгородської знахідки з Чернігівською гривнею, суто генетичний, у чому ми переконуємося, порівнюючи подібні за загальною схемою змієподібні композиції. Більш ранній майстер значно краще відчував антикизіруючі форми свого візантійського взірця, а для ювеліра, котрий був його молодшим сучасником деякі деталі залишалися незрозумілими. Своє тяжіння до «пластичної графіки» він цілком виявив у зображенні Богородиці. Проте зв'язок обох витворів не полишає сумніву. І якщо «Чернігівську гривню» виготовлено для Володимира Мономаха, то чи не був власником «Білгородської гривні» його син Мстислав, який князював у Білгороді в 1117—1125 роках? Його родина? Вчені припускають, що це можливо так. Поки це запитання набуває подекуди риторичного забарвлення.[6][7][8]

ПриміткиРедагувати

  1. Кондаков, М. (1891). Императорский Эрмитаж. Указатель отделения средних веков и эпохи Возрождения. с. 282 – 283. 
  2. Плешанова І.І, Лихачьова Л.Д. (1985). Древне-русское декоративно-прикладное искусство в собрании Государственного Русского музея. с. 191 – 192. 
  3. Строєв, П. (1877). Списки иерархов и настоятелей монастырей Российския церкви. с. 1047 – 1048. 
  4. Рибаков, Б. (1964). Русские датированные надписи XI-XIX веков. с. 19–20. 
  5. Шугаєвський, В. (1928). Мідяний змієвик Чернігівьского музею - повторения золотої "Чернігівської гривни". с. 224 – 234. 
  6. Пуцко, В. (1957). Произвидения искуства - реликвии древнего Киева. Мюнхен: Russia Mediaevalis. с. 135–156. 
  7. Пуцко, В. (1994). Старожитности Руси-Украины. 
  8. Абрамчук, Микола та Людмила (2013). Білогородка археологічна. Київська книжково-журнальна фабрика. с. 39–41.