Біляль ібн Рібах
Біляль ібн Рібах аль-Хабаші (араб. بلال بن رباح الحبشي; 592, Мекка — 640, Дамаск) — один з найвідоміших сподвижників пророка Мухаммеда, перший муедзин. Біляль був чорношкірим рабом і одним з перших прийняв іслам. Відомий також як Ібн Хамам. Ототожнюється з Білан Бунамою (або Йоном Бунамою, Білалі Кейта), засновником династії малійських імператорів Кейта.
| Біляль ібн Рібах | |
|---|---|
| араб. بلال بن رباح | |
 | |
| Народився |
580 Аксумське царство |
| Помер |
642 або 641[1] Дамаск, Праведний халіфат |
| Поховання | Баб-ель-Сагір |
| Країна |
 Праведний халіфат |
| Діяльність | Сахаба |
| Учасник | Битва при Бадрі і Conquest of Meccad |
| Суспільний стан | Муедзин |
| Конфесія | іслам |
Біографія ред.
Його батько, Рабах, був родом з Ефіопії. Мати звали — Хамамою. Біляль був рабом одного з впливових мекканців, якого звали Умайя ібн Халаф. Біляль був одним з перших мусульман і через це його стали піддавати нестерпним тортурам. Господар Біляля клав його на розпечений пісок і клав на його груди важкий камінь, але він стійко переносив всі тортури і не відрікся від ісламу. Згодом він був викуплений Абу Бакр ас-Сиддіком за величезну на ті часи ціну. У 622 році Біляль разом з іншими мусульманами зробив хіджру в Медину[2].
Біляль ібн Рабах брав участь у всіх великих боях між мусульманами і многобожниками. У битві при Бадрі, Біляль зіткнувся віч-на-віч зі своїм колишнім господарем. Він повідомив про це своїм товаришам, які і вбили Умайя ібн Халафа разом з його сином[2].
Після смерті пророка Мухаммада, Біляль був в Сирії і брав участь у війнах з візантійцями. При взятті мусульманами Єрусалиму, він зустрів Праведного халіфа Умара і разом з ним увійшов в місто. Разом з ними в Єрусалимі перебували Абу Убайда ібн аль-Джаррах, Муаз ібн Джабаль, Амр ібн аль-Ас і інші сподвижники пророка[2].
До кінця життя Біляль оселився в Сирії, де і помер у віці близько 60 років. Незадовго до смерті, він відвідав Медину, де зустрівся з онуками пророка Мухаммада — Хасаном і Хусейном і з іншими своїми друзями. За одними даними у нього не було дітей, а за іншими — він залишив після себе сім синів, один з яких вважається засновником малійской династії Кейта[3]
Похований на кладовищі Баб-ель-Сагір у Дамаску.
Примітки ред.
- ↑ а б Али-заде А. Билал аль-Хабаши // Исламский энциклопедический словарь — Москва: Ансар, 2007. — С. 164. — ISBN 978-5-98443-025-8
- ↑ а б в Али-заде, 2007.
- ↑ Д. А. Ольдерогге,. Этническая история Африки: Доколониальный период : Сборник статей / Институт этнографии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. — М. : Наука, 1977. — С. 67.
Література ред.
- Али-заде, А. А. Билал аль-Хабаши // Исламский энциклопедический словарь. — М. : Ансар, 2007. — С. 164.
- Bilāl b. Rabāḥ // Encyclopaedia of Islam. 2 ed. — Leiden : BrillOnline, 1960—2005.
- Curtis, Edward E. Islam in Black America: identity, liberation, and difference in African-American Islamic thought. — 2002. — P. 119. — ISBN 0-7914-5370-7.(англ.)
- H.M. Ashtiyani. Bilâl d’Afrique, le muezzin du Prophète, Montréal, Abbas Ahmad al-Bostani, la Cité du Savoir. — 1999. — ISBN 2-9804196-4-8.(фр.)