Відкрити головне меню

Бій за Горлівку — одна з найбільших битв частин Армії УНР з частинами маріонеткової «Донецько-Криворізької республіки» під час боїв за Донецький басейн за володіння одним з найбільших політичних і економічних центрів Донбасу, Горлівкою.

Зміст

ІсторіяРедагувати

23 квітня головнокомандувач 3-й РСЧА Чакванай вислав з Горлівки ненадійні частини до Луганська, навколо міста і селищ була створена лінія оборони: Олександрівка, Іванопілля, Олександрово, Зайцеве, Климовські хутора .

24 квітня частини Слов'янської групи військ УНР під командуванням генерала Сінкевича підійшли до околиці Горлівки і зупинилися на відпочинок в одній з балок. У напрямку до Горлівці був висланий розвідувальний загін на чолі з хорунжим Бабенко. Ближче до трьох дня розвідувальний загін повернувся в розташування і доніс генералу Сенкевичу:

"У напрямку до Горлівки з Дебальцевого йшла велика група військ колишньої Російської імператорської армії яка перейшла на бік більшовиків, нею командували Єгоров і Лазарєв, група налічувала приблизно 40 тисяч. Також більшовики вели переговори з шахтарями щоб ті перейшли на їхній бік, навколо Горлівки Микитівки розставлена артилерія готова вести вогонь прямою наводкою".

Після цього відбулися збори групи на якому більшість командирів і козаків підтримали ідею наступу на Горлівку. Після зборів Сінкевич разом з командиром артилеристів Одинцем вибрали позиції в околицях Горлівки для ведення далекого і ближнього артилерійського вогню. Кінноті під командуванням Ляховича Сінкевич наказав приготуватися до майбутнього бою.[1] Для кожної групи було дано наказ зайняти Горлівку, Микитівку, Ртутний завод.

Вночі розвідка донесла що більшовики знають розташування Слов'янської групи та чекають її удару, і збираються на світанку кіннотою чисельністю тисячі вершників вдарити по позиції козаків.

Тільки почало світати кіннота під командуванням Ляховича виступила на зустріч більшовицький кінноті з криками

                                       "За Україну! За її свободу! За славу козацьку!".

Бій тривав півгодини і кіннота більшовиків відступила, розгромили ворожу кінноту козаки оточили з усіх боків ліве крило ворожих позицій і продовжувала переслідування. Відразу після початку бою була пошкоджена залізниця що завадило противнику відступити на поїздах.[2] Після цього почалася артилерійська перестрілка, в цей же час німці повели наступ парадним строєм на позиції більшовиків в Микитівці по ним був відкритий вогонь з кулеметів, зустрівши запеклий опір на укріплених позиціях в Микитівки козаки обійшли її і почали займати Горлівку. В цей час щоб перешкодити козакам зайняти Горлівку більшовики відкрили вогонь по місту з артилерії. Сінкевич наказав відкрити вогонь з важких знарядь по артилерійських позиціях більшовиків у Микитівці після придушення артилерії частини Армії УНР зайняли Микитівку.[3]

Але бій ще тривав на ртутному заводі захисники якого не здавалися, Сінкевич вислав туди підкріплення дорошенківців і за короткий час ворог вивісив білий прапор.[4]

26 квітня отримавши підкріплення червоноармійці за підтримки артилерії почали наступати на позиції української армії яка перебувала на станції Микитівка. Група Сінкевича разом з німцями контратакували противника. Після тригодинного бою червоноармійці відступили козаки захопили багато вагонів з майном артилерії і кулеметами.

27 квітня 6-я сотня Дорошенківського полку яка перебувала на правому крилі німецького полку відбила атаку червоноармійців які глибоко обійшли це крило. З сотником Коваленко вони розбили більшовиків при цьому 26 було вбито 9 взято в полон, захоплено багато кулеметів. Переслідуючи противника козаки увірвалися в Горлівку і захопили поїзд які були готові до від'їзду.[5]

Сили противниківРедагувати

Треба додати, що в цьому районі більшовики в головній своїй масі складалися з озброєних ро­бітників,  які з огляду на ліквідацію  підприємств.  Мусили записуватись до червоної армії.  Але серед них були і козачі відділи. [6]

Армії УНР в Горлівці протистояла 3-тя РСЧА під командуванням Чекваная.

ВтратиРедагувати

В околиці Горловки була вирита братська могила де всіх і загиблих в бою козаків поховали. Втрати 25 квітня .

німці

  • 16 убитих
  • 49 поранених
  • при визволенні міста від більшовиків в квітні 1918 року загинув уродженець Сілезії 1886 року народження Йозеф Лангер.[7]

1-й Запорізький імені гетьмана Петра Дорошенка піхотний полк (командир — полковник А. Загродський)

  • Вбито 2 старшини, і 5 козаків.
  • Поранено 3 старшини, 9 козаків.

3-й Гайдамацький піхотний полк (полковник В. Сікевич, потім сотник О. Волох)

  • Убитий 1 старшина, 9 козаків.
  • Поранено 22

3-й Запорізький імені гетьмана Богдана Хмельницького піхотний полк (полковник А. Шаповал)

  • Поранено 2

артилерія

  • Вбито 2.
  • Поранено 3.[8]

Втрати 26 квітня

  • Вбито 1
  • Поранено 12 з них 2 старшин.[9]

Військові трофеїРедагувати

  • 11 гармат
  • 22 кулемета
  • 445 гвинтівки
  • 49 обозних возів
  • 1000 полонених.

Захоплених німцями партизан відправили до Німеччини. На станції захоплено тисячі сто п'ятьдесят два завантажених вагона з вугіллям, і не завантаженого 1 мільйон пудів вугілля. Вагони відправили до Києва, німці собі забрали 500 вагонів антрациту.[10]

Відзначилися в боюРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 7. Стор. 12.
  2. Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 7. Стор. 13—14.
  3. Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 6. Стор. 39.
  4. Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 7. Стор. 14.
  5. Монкевич Б. «Похід Болбочана на Крим»: Спогади Стр 219-220
  6. Монкевич Б. «Похід Болбочана на Крим»: Спогади Стр 220
  7. https://digi.landesbibliothek.at/viewer/!fulltext/AC08513816_Verlustliste_Nr_0670/29/
  8. Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 6. Стор. 40.
  9. Монкевич Б. «Похід Болбочана на Крим»: Спогади Стр 219
  10. Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 6. Стор. 40.
  11. Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 6. Стор. 40.

ДжерелаРедагувати

  • Монкевич Б. «Похід Болбочана на Крим»: Спогади / Редактор-упорядник Р. М. Коваль. Бібліотека Історичного клубу «Холодний Яр». — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр»; Київ, «Наш формат», 2014. — 272 с.; іл.. — (Серія «Українська воєнна мемуаристика». — Кн. 7). Наклад 2000 пр. Обкладинка тверда, повнокольорова, повнокольорові форзаци, 127 світлин та 11 карт.
  • Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 6.
  • Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 7.