Бійцівський півень (фільм)

фільм 1974 року

«Бійцівський півень» (англ. Cockfighter; також відомий під назвою англ. Born to Kill — «Народжений вбивати») — американський фільм про півнячі бої 1974 року режисера Монте Геллмана. Сценарій заснований на однойменному романі Чарльза Вілліфорда[en].

Бійцівський півень
англ. Cockfighter
Жанр драматичний фільм
Режисер Монте Гелманd[1][2]
Продюсер Роджер Корман
Сценарист Чарлз Віллефордd
У головних
ролях
Ворен Оутсd[2], Гаррі Дін Стентон[2], Річард Б. Шаллd[2], Ед Беглі молодший, Лорі Бердd[2], Патрисія Пірсіd, Стів Рейлсбек, Трой Донаг'юd, Чарлз Віллефордd, Міллі Перкінс, Піт Манроd, Роберт Ерл Джонсd і Воррен Фіннертіd
Оператор Нестор Альмендрос
Композитор Michael Franksd
Дистриб'ютор Netflix
Тривалість 83 хв.
Мова англійська
Країна  США
Рік 1974
IMDb ID 0071338

Сюжет ред.

Френк Менсфілд професійно займається півнячими боями — вирощує і тренує бійцівських півнів, бере участь в турнірах. Під час випадкового бою в готелі він втрачає свого найкращого півня і велику суму грошей, програвши своєму старому знайомому і конкуренту Джеку Берку. Після цієї невдачі Френк дає обіцянку мовчання доки, поки не доб'ється успіху і не виграє головний приз — медаль «Фабрикант бійцівських півнів року». Але наступна зустріч з Джеком призводить до ще більшої невдачі — Френк не тільки знову втрачає найкращого півня, але і програє автомобіль з трейлером, і до Джека йде подружка Френка.

Френк повертається додому. Мері Елізабет, з якою він зустрічається вже кілька років, повідомляє йому, що втомилася чекати, і Френку слід залишити півнячі бої та осісти. Але Френк вирішує почати все з початку — продає свій будинок (для цього йому доводиться виселити звідти свого брата і його дружину), купує хорошого бійцівського півня і домовляється про партнерство з Омаром Бараданські — той вирощує птахів, а Френк займається їхньою підготовкою до боїв. Справи йдуть добре, їхній спільний бізнес приносить непоганий прибуток, бійцівський півень Френка здобуває кілька перемог.

На головному турнірі року Френк знову укладає парі з Джеком. Після довгого бою обидва півня гинуть, але перемогу зараховують Френку і присуджують довгоочікувану медаль. Мері Елізабет, яка спостерігала за цим боєм, каже Френку, що вражена жорстокістю його бізнесу і не вийде на нього заміж.

У ролях ред.

Актор Роль
Воррен Оутс Френк Менсфілд Френк Менсфілд
Річард Шулл Омар Бараданскі Омар Бараданскі
Гаррі Дін Стентон Джек Берк Джек Берк
Ед Беглі молодший Том Піплс Том Піплс
Лори Берд Доді Вайт Берк Доді Вайт Берк
Трой Донаг'ю Рендалл Менсфілд Рендалл Менсфілд
Міллі Перкінс Френсіс Менсфілд Френсіс Менсфілд
Патриція Пірсі Мері Елізабет Мері Елізабет
Воррен Фіннерті Сандерс Сандерс
Роберт Ерл Джонс Бафорд Бафорд
Стів Рейлсбек молодший
Том Спратлі Піплс Піплс
Чарльз Вілліфорд Ед Міддлтон Ед Міддлтон
Піт Манро Пакард Пакард
Керміт Еколс Фред Рід Фред Рід
Донні Фрітс глава банди грабіжників (в масці старого)
Стівен Гейдос грабіжник в масці Ніксона

Примітки ред.

Література ред.

  • Davin Faraci (28 жовтня 2010). The Essential Warren Oates: COCKFIGHTER (1974). Birth.Movies.Death. (англ.). Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 2 листопада 2015.
  • Paul Rowlands (13 жовтня 2011). COCKFIGHTER (Monte Hellman, 1974). Money Into Light (англ.). Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
  • J.Philip Di Franco. [1] = Movie World of Roger Corman. — Chelsea House Publishers, 1979. — 240 p. — ISBN 0877540500, 978-0877540502. Архівовано з джерела 5 березня 2016
  • Alexander Horwath, Thomas Elsaesser, Noel King. [2] — Amsterdam University Press, 2004. — 391 p. — ISBN 9053566317. Архівовано з джерела 5 березня 2016
  • Nicholas Pasquariello (1976). Monte Hellman on Corman and Cockfighter. Jump Cut: A Review of Contemporary Media[en] (англ.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 3 листопада 2015.
  • Charles Ray Willeford. [3] = Cockfighter journal: The story of a shooting. — Neville, 1989. — 91 p. — 300 прим. Архівовано з джерела 5 березня 2016
  • Plexico Gingrich (22 квітня 2009). COCKFIGHTER. RuthlessReviews.com (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.

Посилання ред.