Бійська ТЕЦ

Бійська ТЕЦ — теплова електростанція в Алтайському краї Росії.

Бійська ТЕЦ

52°29′30″ пн. ш. 85°05′05″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1957—1958 (перша черга), 1964—1967 (друга черга), 1974 (турбіна 6), 1988, 1990 (турбіни 7 та 8)
Вид палива	вугілля
Водозабір	Бія
Котельні агрегати	3 парові ТП-170 (котли 1 — 3, виведені з експлуатації), 3 парові БКЗ-210-140Ф (котли 4 — 6, виведені з експлуатації), 3 парові БКЗ-210-140Ф (котли 7 — 9), 4 парових БКЗ-210-140-7 (котли 9 — 13), 3 парові ТПЕ-430-А (котли 14 — 16)
Турбіни	всі парові, 1 Уральський турбінний завод ПТ-25-90/10 (турбіна 1), 1 Брянський машинобудівний завод Т-30-90 (турбіна 2), 2 Ленінградський металічний завод ПТ-50-130/13 (турбіни 3 та 4), 1 Уральський турбінний завод Т-50-130 (турбіна 5), 3 Уральський турбінний завод Т-100/120-130 (турбіни 6 — 8)
Електрогенератори	2 ТВ-2-30-2 (генератори 1 та 2), 2 ТФ-60-2 (генератори 3 та 4), 1 ТВ60-2 (генератор 5), 3 ТВФ-120-2 (генератори 6 — 8)
Встановлена електрична потужність	535 (2015)
Встановлена теплова потужність	1340 Гкал/год (2015)
Материнська компанія	Сибірська вугільна енергетична компанія
ідентифікатори і посилання
Бійська ТЕЦ

В 1957 та 1958 роках на майданчику ТЕЦ ввели в дію дві парові турбіни — одну виробництва Уральського турбінного заводу типу ПТ-25-90/10 потужністю 25 МВт (станційний номер 1) та одну від Брянського машинобудівного заводу типу Т-30-90 потужністю 30 МВт (номер 2). Їх живлення забезпечували три парові котли типу ТП-170 продуктивністю по 170 тонн пари на годину (станційні номери 1 — 3).

До 1967 року додали ще п'ять парових котлів, які належали до типу БКЗ-210-140Ф продуктивністю по 210 тонн пари на годину. При цьому турбінне господарство підсилили трьома паровими турбінами:

• двома введеними в 1964  та 1966 роках турбінами від Ленінградського металічного заводу типу ПТ-50-130/13 потужністю по 50 МВт (номери 3 та 4);
• однією від Уральського турбінного заводу типу Т-50-130 потужністю 50 МВт (номер 5).

З 1971 по 1976 роки котельне господарство підсилили п'ятьма паровими котлами продуктивністю по 210 тонн пари на годину — одним типу БКЗ-210-140Ф (номер 9) та чотирма типу БКЗ-210-140-7 (номери 10 — 13), тоді як перелік турбін поповнила лише одна запущена в 1974-му виробництва Уральського турбінного заводу типу Т-100/120-130 потужністю 110 МВт (номер 6).

Нарешті, в 1988 та 1990 роках ввели в дію по одному паровому котлу типу ТПЕ-430-А продуктивністю по 500 тонн пари на годину (номери 14 та 15) і одній паровій турбіні Уральського турбінного заводу типу Т-100/120-130 потужністю по 110 МВт (номери 7 та 8).

У 2002-му станцію підсилили ще одним котлом типу ТПЕ-430-А.

Станом на 2015 рік котли з номерами від 1 до 6 вже були виведені з експлуатації.

Як паливо станція використовує вугілля.

Для видалення продуктів згоряння призначені чотири димарі заввишки 80, 100, 180 та 240 метрів.

Для технологічних потреб використовується вода з річки Бія.

Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ та 35 кВ.