Біда

сторінка значень у проекті Вікімедіа

Біда, або Беда (ст.укр. Бида, Бѣда) — українська власна і загальна назва.

  • Біда — нещаслива пригода, подія; нещастя, лихо; важкі умови, труднощі, неприємності[1].
  • Біда — провина, шкода[1].
  • Біда — двоколісний, або одноколісний візок, таратайка; майстер, що виготовляв такі візки[2][3].

ПерсоналіїРедагувати

Біда — українське прізвище. Походить січового козацького прізвиська, утвореного від слова «біда» (нещастя), що виконувало «охоронну» функцію і використовувалося як оберіг для носія прізвища. Згідно зі слов'янським звичаєм подібні прізвиська присвоювалися дітям з метою відлякування злих сил. Можливо «біда» вказувало на особливість характеру чи вдачі козака. Також, прізвище могло походити від українського слова «біда» — двоколісного візка, або того, хто виготовляв такі візки. Вперше згадується в Реєстрі Війська Запорозького 1649 р. Родинний центр — Наддніпрянська Україна, село Мойсенці.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Біда // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Тележка // Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
  3. Таратайка, Одноколка, Двуколка // Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)

ПосиланняРедагувати