Відкрити головне меню

Сергій Іванович Бутирін (1900(1900), місто Харків —  загинув 1942) — український радянський партійний діяч. Член ЦК КП(б)У в 1940—1942 р. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання з 1941 року.

Бутирін Сергій Іванович
Бутирін Сергій Іванович.jpg
Народився 1900(1900)
місто Харків
Помер 1942(1942)
Діяльність державний діяч, політик
Alma mater ХНУ
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія ВКП(б)

БіографіяРедагувати

Народився у вересні 1900 року в родині робітника-слюсаря Харківського паровозобудівного завода. У 1912 році закінчив трикласну церковно-приходську школу в Харкові. У вересні 1912 — жовтні 1914 р. — чорнороб в аптеці Щавинського в Харкові.

У жовтні 1914 — вересні 1916 р. — помічник електромонтера Харківської електростанції. У вересні 1916 — листопаді 1917 р. — електромонтер заводу товариства «Гельферіх-Саде» в Харкові. У листопаді 1917 — травні 1918 р. — помічник електромонтера депо Південної залізниці. У травні 1918 — жовтні 1922 р. — електромонтер Харківської електростанції.

У жовтні 1922 — квітні 1924 р. — рахівник Харківського губернського продовольчого комітету. У квітні — грудні 1924 р. — рахівник санаторію «Харакс» в місті Ялті Кримської АРСР. У грудні 1924 — серпні 1926 р. — електромонтер Харківської кондитерської фабрики «Октябрь».

Член ВКП(б) з травня 1926 року.

У серпні 1926 — жовтні 1927 р. — завідувач відділу постачання Харківського кондитерського тресту. У жовтні 1927 — листопаді 1929 р. — електромонтер Харківської кондитерської фабрики «Октябрь».

У листопаді 1929 — листопаді 1930 р. — слухач курсів директорів харчової промисловості у Москві.

У листопаді 1930 — лютому 1931 р. — помічник директора з виробничих нарад Харківської кондитерської фабрики «Октябрь». У лютому 1931 — березні 1932 р. — секретар партійного колективу Харківської кондитерської фабрики «Октябрь». У березні 1932 — жовтні 1933 р. — голова Харківської обласної профспілки мукомолів.

З жовтня 1933 до 1937 року — голова Онуфріївського районного виконавчого комітету Харківської області.

Закінчив Харківський державний університет.

З 1938 до лютого 1939 року — в апараті Центрального Виконавчого Комітету Української РСР; в апараті Верховної Ради Української РСР.

У лютому 1939 — серпні 1941 р. — 1-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б) України.

З липня 1941 року — член Військової Ради 26-ї армії Південно-Західного фронту, бригадний комісар. Потрапив у оточення в районі міста Лохвиця Полтавської області. Прорвався до партизанського загону. Загинув під час бойових дій.

ДжерелаРедагувати