Бугай Олександр Олександрович
Олександр Олександрович Бугай (нар. 23 квітня 1963, с. Зарічне, Рівненська область) — український військовий лікар, полковник Медичних сил Збройних сил України. Начальник клініки Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ». Заслужений лікар України (2020).
| Олександр Бугай Олександр Олександрович Бугай | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Полковникмедичної служби | |||||||
| Загальна інформація | |||||||
| Народження |
23 квітня 1963 (60 років) Зарічне, Гощанський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР | ||||||
| Громадянство |
 Україна | ||||||
| Національність | українець | ||||||
| Alma Mater | ВНМУ, Саратовський державний медичний університет і Українська військово-медична академія | ||||||
| Військова служба | |||||||
| Приналежність |
Україна | ||||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||||
| Рід військ |
 Медична служба | ||||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||||||
| Командування | |||||||
| |||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||
| |||||||
Життєпис ред.
Олександр Бугай народився 23 квітня 1963 року в с. Зарічне, нині Бугринської громади Рівненського району Рівненської области України.
Закінчив Вінницький медичний інститут (1989), військово-медичний факультет Саратовського медичного інституту (1991, спеціальність — лікувальна справа), Військово-медичний інститут Української військово-медичної академії (1997, спеціальність — анестезіологія).
Нині — начальник клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології, реанімації та детоксикації Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ»[1] та головний анестезіолог Збройних сил України[2]. За 2019 рік в клініці було проліковано 1100 хворих, проведено 10 143 анестезії, 580 з них особисто Олександром Бугаєм.
Учасник бойових дій. У 1999 році брав участь у складі багатонаціональних Сил стабілізації НАТО у підтримці миру на території Боснії і Герцеговини. Надавав практичну та консультативну допомогу в зоні АТО/ООС.
Автор 13 та співавтор 36 наукових публікації. Брав участь у написанні розділів «Вказівки з воєнно-польової хірургії», навчального посібник «Анестезіологія та реаніматологія».
Нагороди ред.
- заслужений лікар України (4 грудня 2020) — за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[3];
- пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (2006), нагрудні знаки «Знак пошани» (2006), «За військову доблесть» (2016), медаль «Ветеран служби» (2014) Міністерства оборони України;
- відзнака «Знак пошани» Національної медичної палати України (2015);
- почесний нагрудний знак «За заслуги перед Збройними силами України» (2016).
Примітки ред.
- ↑ Досвід українських військових хірургів буде представлено за кордоном // АрміяInfform. — 2022. — 24 жовтня.
- ↑ В Командуванні Медичних сил ЗС України триває процес забезпечення військових медиків майном необхідним для виконання завдань // АрміяInfform. — 2020. — 2 листопада.
- ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2020 року № 537/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України»
Джерела ред.
- Бугай Олександр Олександрович // Державні нагороди України. Кавалери та лауреати (том VIII)