Бруну Вале

португальський футболіст

Бруну Вале (порт. Bruno Vale, нар. 8 квітня 1983, Віла-Нова-де-Гая) — португальський футболіст, що грав на позиції воротаря.

Ф
Бруну Вале
Особисті дані
Народження 8 квітня 1983(1983-04-08) (41 рік)
  Віла-Нова-де-Гая, Португалія
Зріст 193 см
Вага 85 кг
Громадянство  Португалія
Позиція воротар
Номер 83
Юнацькі клуби

1997-2001
Португалія «Вілановенсі»
Португалія «Порту»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2001–2005 Португалія «Порту Б» 119 (-?)
2003–2010 Португалія «Порту» 1 (0)
2005–2006   Португалія «Ештрела» 30 (-28)
2006–2007   Португалія «Уніан Лейрія» 2 (-4)
2007–2008   Португалія «Варзім» 7 (-10)
2008–2009   Португалія «Віторія» (Сетубал) 7 (-6)
2009–2010   Португалія «Белененсеш» 16 (-26)
2010–2012 Португалія «Олівейренсі» 57 (-67)
2012–2019 Кіпр «Аполлон» 229 (-207)
2019–2020 Португалія «Олівейренсі» 8 (-12)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1999 Португалія Португалія U-15 4 (-?)
2000 Португалія Португалія U-16 10 (-?)
2001 Португалія Португалія U-17 4 (-?)
2001–2002 Португалія Португалія U-19 9 (-?)
2002–2004 Португалія Португалія U-20 13 (-?)
2003–2006 Португалія Португалія U-21 19 (-?)
2004 Португалія Португалія (ол.) 1 (0)
2005 Португалія Португалія Б 2 (-?)
2003 Португалія Португалія 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав, зокрема, за клуби «Порту» та «Аполлон», а також національну збірну Португалії.

Клубна кар'єра ред.

Народився 8 квітня 1983 року в місті Віла-Нова-де-Гая. Вихованець «Вілановенсі», з якого 1997 року потрапив до академії «Порту». З 2001 року виступав за резервну команду «Порту Б», в якій провів чотири сезони, взявши участь у 119 матчах третього португальського дивізіону.

Свій єдиний матч за першу команду «Порту» зіграв 9 травня 2004 року у матчі чемпіонату проти «Пасуш-де-Феррейри» (3:1), вийшовши на заміну на 57 хвилині замість Вітора Байї[1]. Так і не витіснивши з основи легендарного воротаря «драконів», з 2005 по 2010 рік грав на правах оренди у складі інших португальських команд «Ештрела» (Амадора), «Уніан Лейрія», «Варзім», «Віторія» (Сетубал) та «Белененсеш»[2].

Влітку 2010 року Вале був нарешті покинув «Порту», ​​продовживши свою кар'єру в «Олівейренсі» з другого дивізіону[3], де провів два сезони як основний воротар, після чого 26 червня 2012 року 29-річний футболіст вперше переїхав за кордон, підписавши дворічний контракт з кіпрським клубом «Аполлон». У складі команди з Лімасола португалець провів наступні сім років своєї кар'єри гравця. Більшість часу, проведеного у складі кіпріотів, був основним голкіпером команди і відзначався досить високою надійністю, пропускаючи в іграх чемпіонату в середньому менше одного гола за матч, допомігши команді стати триразовим володарем Кубка Кіпру.

У червні 2019 року Вале повернувся до «Олівейренсі» і уклав однорічну угоду[4]. По її завершенні, 4 червня 2020 року, воротар оголосив про завершення ігрової кар'єри[5].

Виступи за збірні ред.

1999 року дебютував у складі юнацької збірної Португалії (U-15), а наступного року з командою до 16 років став переможцем юнацького чемпіонату Європи в Ізраїлі. Загалом на юнацькому рівні взяв участь у 40 іграх[6].

Протягом 2003—2006 років залучався до складу молодіжної збірної Португалії, з якою був учасником молодіжних чемпіонатів Європи 2004 та 2006 років, здобувши на першому з них бронзові нагороди. Всього на молодіжному рівні зіграв у 19 офіційних матчах.

2004 року у складі олімпійської збірної Португалії був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 2004 року в Афінах[7]. На турнірі був дублером Жозе Морейри і на поле не виходив, а португальці посіли останнє місце у групі.

У 2003 році, будучи третім голкіпером «Порту», несподівано ​​отримав виклик до національної збірної Португалії та дебютував у її складі 20 серпня, вийшовши на заміну замість Рікарду Перейри на 82-й хвилині у товариському матчі з Казахстаном (1:0)[8][9].

У 2006 році був включений до заявки збірної на чемпіонат світу 2006 року у Німеччині, але за 2 тижні до «мундіалю» пошкодив ногу на молодіжному чемпіонаті Європи і був замінений у фінальній заявці Паулу Сантушем[10]. В результаті за збірну так більше і не зіграв.

Титули і досягнення ред.

«Порту»: 2003/04[11]
«Аполлон»: 2012/13, 2015/16, 2016/17
«Аполлон»: 2016, 2017
Португалія U-16: 2000[11]
Португалія U-20: 2003

Індивідуальні ред.

Примітки ред.

  1. FC Porto - FC Paços de Ferreira, May 9, 2004 - Liga Portugal - Match sheet. www.transfermarkt.com (англ.). Процитовано 8 вересня 2023.
  2. Da Cunha, Pedro Jorge (29 серпня 2009). F.C. Porto: Bruno Vale emprestado ao Belenenses [F.C. Porto: Bruno Vale loaned to Belenenses] (порт.). Mais Futebol. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 23 квітня 2019.
  3. Bruno Vale renova por duas épocas [Bruno Vale renews for two seasons]. Record (порт.). 28 червня 2011. Процитовано 23 квітня 2019.
  4. Bruno Vale assina pela Oliveirense por um ano [Bruno Vale signs for Oliveirense for one year] (порт.). SAPO. 18 червня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  5. Bruno Vale termina a carreira aos 37 anos [Bruno Vale ends career at the age of 37] (порт.). Mais Futebol. 5 червня 2020. Процитовано 15 вересня 2021.
  6. BRUNO VALE. FPF (pt-PT) . Процитовано 8 вересня 2023.
  7. Mais cinco portugueses apurados para os Jogos Olímpicos [Five more Portuguese qualified for the Olympic Games]. Público (порт.). 22 липня 2004. Процитовано 23 квітня 2019.
  8. Surpresa nas Antas pela chamada de Bruno Vale [Surprise in Antas at Bruno Vale callup]. Record (порт.). 14 серпня 2003. Процитовано 23 квітня 2019.
  9. Bruno Vale e Cristiano Ronaldo satisfeitos por terem jogado [Bruno Vale and Cristiano Ronaldo happy to have played]. Record (порт.). 21 серпня 2003. Процитовано 15 лютого 2013.
  10. Hart, Patrick (27 травня 2006). Bruno Vale's finals end in tears. UEFA. Процитовано 22 квітня 2010.
  11. а б Guarda-redes Bruno Vale termina a carreira "no momento certo" [Goalkeeper Bruno Vale ends career "at the right time"] (порт.). SAPO. 4 червня 2020. Процитовано 27 квітня 2022.
  12. Pierrend, José Luis; Garin, Erik. Tournoi Espoirs de Toulon. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Процитовано 12 жовтня 2022.

Посилання ред.