Відкрити головне меню

Брохвич (пол. Brochwicz, Jeleń, zawołanie Opole) – шляхетський герб сілезького походження, що вживався в Речі Посполитій.

Брохвич
POL COA Brochwicz I.svg
Версії
POL COA Brochwicz alt.svg
Брохвич відмінний
POL COA Brochwicz II.svg
Брохвич ІІ
POL COA Brochwicz III.svg
Брохвич ІІІ
POL COA Brochwicz IV.svg
Брохвич IV
Деталі

Зміст

Опис гербаРедагувати

У срібному полі здиблений червоний олень із золотою короною на шиї. В клейноді пір'я павича.

В численних різновидах герба Брохвич є золотий або червоний фон.  Колір здибленого оленя найчастіше червоний, іноді чорний або срібний. Також відомі згадки про оленя що сидить або напіволеня.

Брохвич II(а) - в срібному полі червоний олень. У наклейноді хвіст павича.

Брохвичі II(b) - в срібному полі червоний олень. У навершя шолома п'ять страусового пір'я [2].

Брохвич III - у золотому полі, пів-оленя золотого, на золотом півмісяці, зверненому рогами до нижнього лівого кута щита. Під півмісяцем золота шестикутна зірка. У клейноді три павиних пера, на них золотий півмісяць рогами вниз, а під півмісяцем така ж зірка[1].

Ранні згадкиРедагувати

Найдавніший образ герба з'являється на печатці Собєслава з 1268 року, а наступне підтверджено печаткою Міхаля з Сосниці від 1282 року[2]. На печатці Собіслава Пшебиміловичя (Пржибиславиця) олень мав промені між рогами[3] [4]. В печатці Міхала Мироновича зображено оленя з рогом із п'яти відростками[5].

Найдавніший кольоровий геральдична пам'ятка, що підтверджує появу герба Брохвич - "Kodeks lubiński" від 1353 року. Герб був зображений у мініатюрах із зображенням силезських лицарів, що беруть участь у битві під Легницею[6] [7]. Він зображує чорного оленя на срібному тлі[8].

ІсторіяРедагувати

На думку Томаша Юрка герб Брохвич (Олень) і його назва формуються вже в XII столітті. Дослідник спирається на сілезькі герби на ескізах в "Кодексі Любинському"[9]. За словами Юзефа Шиманського представлений на мініатюрах "Кодексу Любинського" герб Брохвич має зв'язок ії відомими у польській геральдиці формами, проте його зовнішній вигляд відображає геральдичну ситуацію Сілезії середини XIV століття. Отже, герб сформований під сильним іноземним впливом[10].

Перші згадки про герб походять з часів тевтонського ордена, а конкретна інформація від року 1544 року. Назва Брохвич, ймовірно, походить від слова "paroháč" (олень), перетворена в "broháč", а потім сполонізована у вигляді "Brochwicz". Походження герба не повинне бути чеським, оскільки середньовічна польська мова була близькою до чеської (наприклад, замість слова "niech" використовувалося чеське слово "ať").

РодиРедагувати

Сім'ї, використовують гербРедагувати

Arendt, Bach, Bornowski, Brochowicki, Brochwicz, Broszkowski, Brygiewicz, Bryszkowski, Bryczkowski, Bujakowski, Burgrafski, Dobrocieski, Donimirski, Dubaniewski, Falęcki, Foltyński, Gockowski, Goiszewski, Goszczewski, Grabania, Gustkowski, Hendrykowski, Hotork, Idzik, Kącki, Korczyc, Korczycki, Kleman, Lewiński, Mokrzański, Ogrodowicz, Olszowski[11], Oreski, Orzelski, Ossowski, Palbicki, Palęcki, Pałęcki , Parasiewicz, Połomski, Podkański, Potkański, Pruszkowski, Raduchowski, Rogoyski, Ruszczykowski, Słoński, Sobek, Sobiewolski, Starorypiński, Stocki, Subotowicz, Sulejowski (Sulejewski), Szalowski, Szczucki, Szmakowski, Szydłowski, Szymaniecki, Trawnicki, Trembecki, Wiktor, Witowski, Wojakowski, Worakowski, Wronikowski, Wroński, Zakrzewski, Zawrocki, Żelewski (Brochwicz III), Zieliński, Zuchta, Żeromski, Żuromski, Żaromiński, Żeromiński.

Відомі персоналіїРедагувати

  • Тадеуш Віктор (1859-1922) - генерал-лейтенант Польської Армії
  • Вальтер фон Браухіч - офіцер Вермахту.
  • Януш Брохвич-Левінський (1920- ) - солдат АК батальйону "Парасоль".
  • Андрій Брохвич_Рагойський (1861-1921) - архітектор, зокрема, дизайнер варшавської PAST.
  • Станіслав Брожковський (1777-1827) - майор Війська Польського, офіцер Легіону Надвіслянського.
  • Ванда Брохвич-Піклікевич (1926- ) - варшавська повстанка, зв'язкова, санітарка, солдатка АК.
  • Станіслав Собек (пом. у 1569) - казначей, великий гетьман.
  • Войцех Радуховський Брохвич (1960- ) - російський юрист
  • Барбара Поломська (1934- ) - польська актриса
  • Болеслав Паледський (1898-1941) – сілезький активіст за незалежність, повстанець великопольщі і сілезії, редактор "Полонії". Убитий нацистами у концтаборі Аушвіц. Автор тексту пісні Сілезьких Повстанців - "Do bytomskich strzelców wojska zaciagaja"

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.

ПриміткиРедагувати

  1. Гербовник дворянских родов Царства Польского. Часть I. Варшава. Типог. С.Оргельбранда. 1853г. Герб Брохвич. стр. 97-99.
  2. Brochwicz w Leksykonie genealogicznym (Dynamiczny Herbarz Rodzin Polskich pod redakcją Marcina Niewaldy) [dostęp 2012-01-08].
  3. Marek Cetwiński: Rycerstwo śląskie do końca XII w. : biogramy i rodowody. Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódż: Zakład Narodowy im Ossolińskich Wydawnictwo PAN, 1982, s. 180. ISBN 83-04-01118-2.
  4. Ilustracja w: Paul Pfotenhauer: Die Schlesischen Siegel von 1250 bis 1300 beziehentlich 1327. Breslau: Josef Max & Komp., 1879, s. 12, tabl. I, nr 7
  5. Marek Cetwiński: Rycerstwo śląskie do końca XII w. : biogramy i rodowody. Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódż: Zakład Narodowy im Ossolińskich Wydawnictwo PAN, 1982, s. 146. ISBN 83-04-01118-2.
  6. Jerzy Łojek: Średniowieczne herby polskie. Poznań: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1985, s. 23. ISBN 83-03-01080-8.
  7. ózef Szymański: Herbarz średniowiecznego rycerstwa polskiego. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1993, s. 13-14. ISBN 83-01-09797-3.
  8. Jerzy Łojek: Średniowieczne herby polskie. Poznań: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1985, s. 23-24, ilustr.. ISBN 83-03-01080-8.
  9. Tomasz Jurek: Herby rycerstwa śląskiego na miniaturach "Kodeksu o św. Jadwidze" z 1353 roku. T. 3: Genealogia. Studia i Materiały Historyczne. Poznań-Wrocław: Wydawnictwo Historyczne, 1993, s. 9-36. ISSN 1231-7837.
  10. Józef Szymański: Herbarz średniowiecznego rycerstwa polskiego. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1993, s. 13-14. ISBN 83-01-09797-3.
  11. Np. Jan Olszowski, por. Wiktor Wittyg: Nieznana szlachta polska i jej herby. Kraków: 1908.