Бродульф
Бродульф (д/н — 629/630) — мажордом франкського королівства Бургундія в 627—629 роках.
| Бродульф | |
|---|---|
| Brodulf | |
| Народився | невідомо |
| Помер |
629/630 ·вбивство |
| Посада | мажордом Бургундії |
| Термін | 627—629 роки |
| Попередник | Варнахар II |
| Наступник | Бродульф |
| Конфесія | католицтво |
| Батько | Брунульф II |
| Брати, сестри | Sichilded[1] і Gormatruded[2] |
| Діти | 1 донька |
Життєпис ред.
Походив зі знатного франкського роду. Син Брунульфа II, графа Арден. піднесенню кар'єри сприяв шлюб його сестри Сіхільди з королем Хлотарем II.Разом з тим про посади, які обіймав Бродульф мало відомо. У 627 році після повалення бургундського мажордома Годіна король наказав бургундській знаті з'їхалися в Труа, щоб обрати нового мажордома. Проте учасники зборів звернулися до короля з проханням не призначати нового мажордома. Можливо, причиною цього стало небажання представників конкуруючих бургундських родів дати перевагу кому-небудь зі своїх суперників. Король виконав бажання знати і взяв Бургундію під своє безпосереднє управління. Втім згодом призначив Бродульфа мажордомом. Обставини цього невідомі.
У 629 році після смерті короля Бродульф підтримав його сина Харіберта як претендента на трон Нейстрії та Бургундії. Втім місцева знать на чолі з герцогом Арнебертом перейшла на бік Дагоберта I, короля аАвстразії, який зрештою об'єднав усі франкські королівства. Втім було визнано право бургундської знаті на воєнну автономію у складі франкського війська. Бродульф домігся для Харіберта створення окремого королівства Аквітанія. Подальші події є суперечливими: за одними Бродульфа було вбито, коли він у 629 році рушив на перемовини з Дагобертом I щодо статусу Аквітанії, за іншими це сталося у 630 році, коли Бродульф виїхав до Аквітанії — на зустріч з Харібертом. Нового мажордома не було призначено, але його функції значною мірою до 637 року виконував герцог Арнеберт.
Джерела ред.
- Ebling E. Prosopographie der Amtsträger des Merowingerreiches von Chlothar II (613) bis Karl Martell (741). — München: Wilhelm Fink Verlag, 1974. — S. 235—238.
- Christian Settipani, La Préhistoire des Capétiens (Nouvelle histoire généalogique de l'auguste maison de France, vol. 1), Villeneuve d'Ascq, éd. Patrick van Kerrebrouck, 1993, 545 p
- Eugen Ewig: Die Merowinger und das Frankenreich. 4. ergänzte Auflage, Kohlhammer, Stuttgart 2001, ISBN 3-17-017044-9, S. 146—149.
- Martina Hartmann: Aufbruch ins Mittelalter. Die Zeit der Merowinger. Primus-Verlag, Darmstadt 2003, ISBN 3-896-78484-6, S. 72f.
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 97. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 102 et 97. — ISBN 978-2-9501509-3-6