Відкрити головне меню

Васи́ль Дми́трович Бринцев (нар. 6 лютого 1951, с. Асіївка) — український державний службовець, суддя Конституційного Суду України, заступник Голови Конституційного Суду України (2007—2010), юрист, професор, доктор юридичних наук. Заслужений юрист України.

Бринцев Василь Дмитрович

Нині на посаді
На посаді з4 серпня 2006

Заступник Голови Конституційного Суду України.
Час на посаді:
грудень 2007 — грудень 2010
ПрезидентВіктор Ющенко (до 25.02.2010),
Віктор Янукович (з 25.02.2010)

Народився6 лютого 1951(1951-02-06) (68 років)
с. Асіївка, Балаклійський район, Харківська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьросіянин
Професіяюрист
Нагороди
Заслужений юрист України

Зміст

БіографіяРедагувати

Василь Дмитрович Бринцев народився 6 лютого 1951 року в селі Асіївка Балаклійського району Харківської області.

Трудову діяльність розпочав учнем слюсаря, у 1966—1970 роках навчався в Харківському рентгено-електротехнічному медичному технікумі. У 1970—1972 роках проходив строкову військову службу. Після демобілізації два роки працював електромонтером телефонного зв'язку та сигналізації. З 1974 року по 1980 рік обіймав посаду заступника секретаря комітету комсомолу Фізико-технічного інституту АН УРСР у м. Харкові.

У 1980 році закінчив Харківський юридичний інститут ім. Ф. Е. Дзержинського. Одразу після закінчення інституту розпочав фахову діяльність як народний суддя Київського районного народного суду м. Харкова. У липні 1982 року В. Д. Бринцев призначений суддею Харківського обласного суду, а в червні 1987 року очолив цей судовий заклад (з серпня 2001 року — Апеляційний суд Харківської області). У травні 1994 року В. Д. Бринцеву присвоєний 1-й кваліфікаційний клас судді.

У листопаді 2005 року VII з'їздом суддів України призначений суддею Конституційного Суду України[1]. Присягу склав 4 серпня 2006 року. З грудня 2007 року по грудень 2010 року обіймав посаду заступника Голови Конституційного Суду України.

У квітні 2010 року В. Бринцев не поставив свій підпис під рішенням Конституційного суду від 6 квітня про легітимізацію так званої «коаліції тушок» (рішення КСУ дозволяло депутатам Верховної Ради всупереч Конституції індивідуально входити до складу коаліції депутатських фракцій у парламенті)[2]

Восени 2010 року разом з іншими суддями Конституційного суду скасував поправки 2004 року до Конституції України (так званий «Конституційний переворот»), зокрема, був одним з підписантів Рішення № 20-рп/2010 від 30.09.2010 р.[3]. Внаслідок цього потрапив у «чорний список» державних службовців, яким було заборонено в'їзд до країн Європейського Союзу і США[4].

24 лютого 2014 року Верховна Рада України прийняла постанову № 775-VII «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді», в якій була рекомендація «Раді суддів України у триденний строк скликати позачерговий з'їзд суддів України, на якому розглянути питання дострокового припинення повноважень та звільнення з посад суддів Конституційного Суду України у зв'язку з порушенням ними присяги судді, які були призначені з'їздом суддів України». Також ця Постанова наказувала Генеральній прокуратурі України порушити кримінальне провадження по факту прийняття Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2010 і притягти усіх винних осіб до відповідальності[5].

У травні 2014 року В. Д. Бринцев подав, але пізніше відкликав заяву про складення повноважень судді КСУ за власним бажанням[6].

Наукова діяльністьРедагувати

У 1995 році В. Д. Бринцев захистив кандидатську дисертацію на тему «Одноособовий суддя у правовій державі. Статус та функції» отримав науковий ступінь кандидата юридичних наук. В 2011 році захистив докторську дисертацію на тему «Система організаційного забезпечення судової влади України»[7].

З 1998 року є доцентом кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, з вересня 2004 року — виконуючим обов'язки професора.

Автор і співавтор 93 наукових праць, у тому числі 16 монографій з проблем судоустрою та організаційних аспектів судової влади (зокрема, «Судебная власть (правосудие): Пути реформирования в Украине» (1998)), 8 методичних матеріалів.

Вибрані наукові праці[8][9]Редагувати

  1. Адміністративне судочинство: нормативна база, судові прецеденти, коментарі, зразки процесуальних документів
  2. Кримінальне судочинство в Україні: Законодавство та практика застосування: Навчальний посібник для вузів
  3. Організаційно-правове забезпечення судової влади (нормативна база)
  4. Стандарти правової держави: втілення у національну модель організаційного забезпечення судової влади
  5. Судовий конституціоналізм в Україні: доктрина і практика формування

Нагороди та почесні званняРедагувати

  • Заслужений юрист України (08.2001)
  • «Харків'янин століття» (2001, Асамблея ділових кіл України, Інститут рейтинґових досліджень).
  • «Харків'янин року-2003».

РодинаРедагувати

Росіянин за національністю. Батько — Дмитро Нілович (1927—2010), мати — Марія Миколаївна (1930). Одружений на Бринцевій Людмилі Василівні (1953), має двох дітей — сина Олексія (1975) та доньку Олену (1978).

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати