Братські могили в Радянському Союзі
Братські могили в Радянському Союзі використовувались для поховання масової кількості громадян та іноземців, страчених урядом Радянського Союзу за часів Йосипа Сталіна.[1] Ці масові вбивства були здійснені охоронними організаціями, такими як НКВС, і досягли свого піку у Великій чистці 1937–38.
Список братських могил ред.
Після розпаду СРСР у 1991 році було виявлено багато місць вбивств та поховань[2][3], недавно в 2010 році[4].
- Биківнянські могили — містять приблизно 30 000[5]
- Курапати — щонайменше 50 000 із значно вищими оцінками в радянській пресі[6]
- Токсово, недалеко від Санкт-Петербурга — 30 000 вбитими[7]
- Бутово — понад 20 000 підтверджених вбитих[8]
- Єкатеринбург — 18 000 страчених і похованих
- Комунарка — приблизно 10000 вбитих
- Сандармох — виявлено понад 9000 тіл[9]
- Колпашево — понад 1000 тіл, виявлених у 1979 році, а потім знешкоджених за вказівкою керівника місцевої партії.[10]
- Братські могили в Умані, Білій Церкві, Черкасах та Житомирі.[11]
- Катинська розправа
- Вінницька різанина — ексгумовано 9432 трупи[12]
- У липні 2010 року в Петропавлівській фортеці в Санкт-Петербурзі було виявлено братську могилу, в якій знаходились трупи 80 військових, які були страчені під час більшовицького Червоного терору 1918–21.[13]
- Дем'янів Лаз
- Августівський звіт
Галерея ред.
-
Ексгумація в Катині 1943 року. Фото зроблено польською делегацією Червоного Хреста. -
Меморіальне кладовище Красний Бор поблизу Петрозаводська, Росія -
Полігон Бутова під Москвою -
Місце братських могил Куропати поблизу Мінська, Білорусь
_-_panoramio_-_Andrej_Ku%C5%BAnie%C4%8Dyk_(13).jpg)
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Documenting the Death Toll: Research into the Mass Murder of Foreigners in Moscow, 1937-38 | Perspectives on History | AHA. www.historians.org. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
- ↑ Mass grave found at Ukrainian monastery. 16 лип. 2002 р. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 18 квітня 2022 — через news.bbc.co.uk.
- ↑ Wary of its past, Russia ignores mass grave site. 10 жовт. 2002 р. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022 — через Christian Science Monitor.
- ↑ Stalin-era mass grave yields tons of bones. 9 черв. 2010 р. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022 — через www.reuters.com.
- ↑ Ukraine reburies 2,000 victims of Stalin's rule. 27 жовт. 2007 р. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022 — через www.reuters.com.
- ↑ Robert Conquest, The Great Terror: A Reassessment: 40th Anniversary Edition, Oxford University Press, US, 2007. p. 288
- ↑ Forest skulls may tell where 30,000 Stalin victims lie. The Daily Telegraph. 26 вересня 2002. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 30 травня 2021. (англ.)
- ↑ Kishkovsky, Sophia (8 черв. 2007 р.). Former Killing Ground Becomes Shrine to Stalin’s Victims. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021 — через NYTimes.com.
- ↑ CNN - Pictorial essay: Death trenches bear witness to Stalin's purges - July 17, 1997. www.cnn.com. Архів оригіналу за 25 травня 2010. Процитовано 15 березня 2021.
- ↑ Hochschild, Adam. The Secret of a Siberian River Bank. New York Times. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
- ↑ Hiroaki Kuromiya, The Voices of the Dead: Stalin's Great Terror in the 1930s. Yale University Press, December 24, 2007. ISBN 0-300-12389-2 p. 23
- ↑ Robert Conquest, The Great Terror: A Reassessment: 40th Anniversary Edition, Oxford University Press, US, 2007. p. 287
- ↑ More 'red terror' remains found in Russia. UPI. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.