Відкрити головне меню

Володи́мир Микола́йович Бори́сов (1901, Єлховка[d], Російська імперія — 1984, Москва, СРСР) — радянський партійний і військовий діяч, 1-й секретар Молдавського обкому КП(б)У. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання. Член ЦК КП(б)У в 1938–1941 роках.

Борисов Володимир Миколайович
Борисов Володимир Миколайович 1941.jpg
Народився 1901
Єлховка[d], Бузулуцький повіт[d], Самарська губернія, Російська імперія
Помер 1984
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg РРФСР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність політик
Учасник Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d] і депутат Верховної Ради УРСР[d]
Військове звання полковник
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна — 1939Орден Леніна — 1939Орден Червоного Прапора  — 1941Орден Червоного Прапора  — 1945
Орден Червоного Прапора
Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 1901(1901) року в селі Єлховка, тепер Бузулуцький район, Оренбурзька область, Росія в родині вчителя (за іншими даними — священика). У 1917 році закінчив три класи нижчого сільськогосподарського училища селища Александровки Бузулуцького повіту. У 1918–1919 роках — служив у Сибірській армії адмірала Колчака. У 1919 році закінчив шість класів єдиної трудової школи ІІ ступеня в місті Бузулук. У лютому — вересні 1919 року — вчитель сільської школи села Іванівки Бузулуцького повіту Самарської губернії.

У вересні 1919 — липні 1920 року — червоноармієць 14-го кавалерійського полку 3-ї Туркестанської дивізії 1-ї армії Туркестанського фронту РСЧА. У липні 1920 — січні 1921 року — діловод і заступник начальника агітаційного відділу повітового військкомату Гянджинської дивізії в місті Шуші Нагірного Карабаху. У січні — травні 1921 року — комендант району обласної військово-інженерної дистанції в місті Новочеркаську Донської області. У травні 1921 — лютому 1922 року — секретар військового комісара і секретар партійного осередку обласної військово-інженерної дистанції в місті Новочеркаську. У лютому — серпні 1922 року — інформатор 3-го полку Окремої кавказької бригади особливого призначення 1-ї Кінної армії.

Член ВКП(б) з червня 1922 року.

У серпні 1922 — травні 1925 року — начальник клубу 63-го кавалерійського полку Окремої кавказької бригади особливого призначення. У травні 1925 — серпні 1929 року — секретар партійного колективу ВКП(б) 63-го кавалерійського полку Окремої кавказької бригади особливого призначення, старший інструктор з партійної роботи організаційного відділу політичного управління Північно-Кавказького військового округу.

У серпні 1929 — 1932 році — інструктор з організаційно-партійної роботи політичного відділу 1-ї Окремої Кавказької особливої червонопрапорної бригади імені Сталіна; військовий комісар 23-го стрілецького полку; заступник начальника політичного відділу 64-ї стрілецької дивізії. У 1932–1933 року — начальник політичного відділу і помічник командира з політичної частини 64-ї стрілецької дивізії; військовий комісар 61-го кавалерійського полку 1-ї Окремої Кавказької особливої червонопрапорної бригади імені Сталіна.

У січні 1933 — лютому 1935 року — начальник політичного відділу машинно-тракторної станції (МТС) села Нестоїта Бірзульського району Молдавської АРСР.

У лютому 1935 — квітні 1937 року — 2-й секретар Котовського районного комітету КП(б)У Молдавської АРСР. У квітні — вересні 1937 року — 1-й секретар Дубосарського районного комітету КП(б)У Молдавської АРСР.

У вересні 1937 — травні 1938 року — 2-й секретар Молдавського обласного комітету КП(б)У.

У травні 1938 — січні 1939 року — 1-й секретар Молдавського обласного комітету КП(б)У.

У березні — червні 1939 року — заступник народного комісара землеробства Української РСР.

У червні 1939 — жовтні 1940 року — член Військової ради Київського особливого військового округу. У червні — липні 1940 року — член Військової ради Південного фронту, який окупував Бесарабію і Північну Буковину.

У жовтні 1940 — липні 1941 року — 1-й заступник начальника Головного управління політичної пропаганди РСЧА Наркомату оборони СРСР. У липні 1941 року — в розпорядженні РСЧА. Заарештований 12 липня 1941 року і засуджений на 5 років виправно-трудових таборів. У квітні 1942 року виключений із членів ВКП(б).

Рішенням Президії Верховної Ради СРСР 18 лютого 1944 року достроково звільнений зі зняттям судимості та поновлений у Радянській армії. У травні — грудні 1944 року — слухач Вищих військово-стрілецьких курсів «Постріл». У грудні 1944 — березні 1945 року — в розпорядженні РСЧА.

У квітні — листопаді 1945 року — заступник командира 266-ї стрілецької дивізії 1-го Білоруського фронту. У листопаді 1945 — червні 1947 року — військовий комендант німецького міста Лейпцига Радянської військової окупаційної адміністрації. У грудні 1947 року звільнений в запас.

Заарештований 31 грудня 1947 року і засуджений на 5 років виправно-трудових таборів. Відбував покарання в Озерлазі МВС СРСР в Тайшеті. У 1954 році реабілітований.

З 1954 року — на пенсії в місті Москві. 15 липня 1981 року відновлений в членах КПРС. Помер у Москві у вересні 1984 року.

ЗванняРедагувати

  • корпусний комісар (4.07.1939).
  • армійський комісар ІІ-го рангу (20.06.1940).
  • полковник (1944).

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати