Богдан Огинський

(1551-1625)

Огінський Матвійович Богдан (д/н — 1625) — литовсько-білоруський магнат гербу «Огинець», політичний діяч Великого князівства Литовського, меценат.

Богдан Матвійович Огінський
пол. Bohdan Matwiejewicz Ogiński
Псевдо Маркіян
Народився д/н
Помер 1625(1625)
Поховання Круонісd
Громадянство Велике князівство Литовське, Речь Посполита
Національність білорус
Місце проживання Білорусь
Діяльність політик, меценат
Титул шляхтич
Посада Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], Q26261239? і Q65952523?[1]
Військове звання полковник, підкоморій троцький
Термін з 1580 року
Конфесія православ'я
Рід Огінські
Батько Матвій Огинський
Мати ? Тарлоd
Родичі Воловичі
У шлюбі з Раїна Волович
Діти Дмитро, Олександр, Ян, Самуель Лев, Ганна, Дората, Барбара, Аполонія
Герб
Герб

Життєпис ред.

Походив з впливового литовсько—білоруського роду Огинських, син Матвія Огінського. Замолоду навчався у відомого українського просвітника Мелетія Смотрицького. Згодом брав участь у війнах Великого князівства Литовського. Тут спочатку став ротмістром, а згодом й гусарським полковником. Брав участь у Лівонській війні. У 1580 році королем Стефаном Баторієм був призначений підкоморієм троцьким.

У 1607, 1608 та 1613 обирався делегатом Литовського сейму. В ці ж роки був маршалком трибуналу Великого князівства Литовського.

Водночас він значно розширював свою маєтності, купивши землі Агінти, Крони, Еви, тим самим ще більше зміцнив своє майнове та політичне становище у Литві та Білорусі. Незабаром став одним з організаторів Віленського православного братства, через деякий час став його старостою. Після прийняття Брестської унії у 1596 році рішуче протидіяв поширенню католицтва, захищаючи православний обряд. Значну частину своїх статків віддавав на книгодрукування православних книг, підтримував православні школи та учнів. У 1611 році заснував друкарню в містечку Єв'ї.

Джерела ред.

Посилання ред.

  1. Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. II, Województwo trockie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. RachubaWarszawa: Wydawnictwo DiG, 2007. — С. 173. — 687 с. — ISBN 978-83-7181-453-2