Богданов Петро Олексійович

Петро Олексійович Богданов (нар. 1 червня 1882(18820601), місто Москва, тепер Російська Федерація — розстріляний 15 березня 1938, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, голова Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР, голова виконавчого комітету Північно-Кавказької крайової ради. Член ВЦВК і ЦВК СРСР. Член Центральної ревізійної комісії ВКП(б) у 1927—1930 роках.

Богданов Петро Олексійович
Народився	20 травня (1 червня) 1882 Москва, Російська імперія
Помер	15 березня 1938(1938-03-15) (55 років) Москва, СРСР
Поховання	Розстрільний полігон «Комунарка»
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Московський державний технічний університет імені Баумана
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	прапорщик
Партія	ВКП(б)

Життєпис

Народився в родині московського купця другої гільдії, власника кількох гастрономічних магазинів і дохідних будинків Олексія Петровича Богданова. У 1899 році із золотою медаллю закінчив Олександрівське комерційне училище. З 1899 року навчався в Московському вищому технічному училищі.

Брав активну участь у студентському русі. З 1900 року — член виконавчого комітету студентських земляцтв, був скарбником студентської каси, зберігав удома гектограф, на якому друкувалися революційні прокламації. У лютому 1901 року заарештований, засуджений до шести місяців тюремного ув'язнення у Вишньоволоцькій в'язниці.

Повернувшись у Московське технічне училище, продовжив революційну діяльність у Сокольницькому районі Москви. З 1905 року — член Союзної ради московських вищих навчальних закладів. У серпні 1905 року брав участь у нелегальному Всеросійському з'їзді студентських організацій в Фінляндії.

Член РСДРП(б) з липня 1905 року.

У вересні 1905 року призваний на військову службу, служив кондуктором (унтер-офіцером) У Воронезькій інженерній дистанції (військовому підрозділі на залізничному транспорті). Одночасно продовжував революційну роботу, був членом Воронезького комітету РСДРП, очолював його військову організацію.

У 1906—1908 роках працював у Московській військовій організації, був членом Московського комітету РСДРП, керував соціал-демократичними студентськими організаціями Москви.

У 1909 році закінчив Імператорське Московське вище технічне училище, інженер-механік.

З 1909 року працював в інженерній дільниці відділу благоустрою міського самоуправління Москви. Керував роботами із укладання в труби приток річок Яузи і Неглинної, брав участь в будівництві цегельного арочного моста через Яузу.

З 1910 року — завідувач Московської міської газової мережі. Провів її реорганізацію, орієнтуючись на передовий технічний досвід. Автор роботи «Деякі дані про пошкодження труб Московської міської газової мережі і дані про застосування сталевих розтрубних труб». Продовжував брати участь у діяльності РСДРП, з лютого по березень 1911 року перебував під арештом.

З початком Першої світової війни, наприкінці 1914 року призваний в російську армію. Деякий час служив перекладачем у Московському військовому госпіталі для військовополонених. Подав рапорт про направлення на фронт, і з лютого 1915 року служив у 2-му Сибірському залізничному батальйоні під Перемишлем. У жовтні 1915 року став прапорщиком. Займався відновленням мостів, у 1916 році відряджений до Москви, де прочитав в Політехнічному товаристві доповідь на тему: «Проблеми відновлення зруйнованих мостів (з досвіду робіт 1915—1916 рр.)».

З червня 1916 року — помічник начальника матеріальної частини Третього корінного парку польових кінних залізниць Західного фронту в Гомелі, у 1917 році — помічник начальника майстерні цього парку.

Після Лютневої революції 1917 року поновив активну політичну діяльність. Був обраний головою військової секції Гомельської ради, членом президії виконавчого комітету ради, головою Гомельської міської думи і головою Комітету революційної охорони. Під час виступу генерала Лавра Корнілова в серпні 1917 року організував перекриття сполучення між Ставкою в Могильові і Доном. Підтримав прихід до влади більшовиків, в листопаді 1917 року став головою Гомельського революційного комітету. Після розпуску міської думи і ревкому працював у профспілках міста Гомеля. Весною 1918 року був висланий німецькими окупаційними військами на територію РРФСР.

З липня 1918 року — уповноважений Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР із націоналізації хімічної промисловості Уралу і Півночі, член правління Волго-Камського хімічного об'єднання. У 1918—1921 роках — член колегії відділу хімічної промисловості ВРНГ. З 1919 року — член правління націоналізованих цементних заводів.

У 1919—1925 роках — голова Ради (Головного управління) військової промисловості ВРНГ РРФСР. У 1919 був головою конкурсної комісії, яка розглядала проєкти першого радянського танка і двигуна для нього. У 1920—1925 роках — голова колегії Відділу металу (Головного управління металічної промисловості) ВРНГ РРФСР (за сумісництвом).

26 травня 1921 — 9 травня 1923 року — голова Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР. 7 липня 1923 — 18 січня 1926 року — голова Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР. Курирував перші великі радянські будівництва — спорудження Каширської і Волховської електростанцій. Був одним з активних провідників Нової економічної політики (НЕПу).

У 1925—1929 роках — голова виконавчого комітету Північно-Кавказької крайової ради. Був одним з ініціаторів будівництва заводу «Ростсільмаш».

У 1930—1934 роках — голова правління акціонерного товариства «Амторг» (Американської торгової організації). Встановив зв'язки з діловими колами США, читав лекції, вивчав американський управлінський досвід. Діяльність Богданова сприяла встановленню дипломатичних відносин між СРСР і США в 1933 року.

У 1935 — листопаді 1937 року — 1-й заступник народного комісара місцевої промисловості РРФСР.

22 листопада 1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 15 березня 1938 року до страти, розстріляний того ж дня. Похований на полігоні «Комунарка» біля Москви.

31 березня 1956 року реабілітований, посмертно поновлений у партії.

Джерела

• Богданов Пётр Алексеевич [Архівовано 25 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)