Відкрити головне меню

Битва під Новим Двором — відбулася 20-30 вересня 1655, в районі Нового-Двору-Мазовецького і міста Закрочим під час війни Речі Посполитої і Швеції.

Битва під Новим Двором
Шведський потоп
Dahlbergh Bitwa Nowy Dwor.jpg
Битва під Новим Двором, Эрик Ёнссон Дальберг 1655
Дата: 20-30 вересня 1655
Місце: Новий-Двір-Мазовецький і Закрочим,
Річ Посполита
Результат: перемога швецького війська
Сторони
Coat of arms of Sweden.svg
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg
Командувачі
Густав Отто Стенбок Ян Казимир Красинський
Військові сили
~1500 кінноти
6500 піхоти
60 гармат
7000 кавалерії
1000 піхоти
7 гармат
Втрати
невідомо ~ 300 убитих
7 гармат
500 возів

ПередумовиРедагувати

18 серпня польський король Ян II Казимир зі свитою і придворними залишив Варшаву, а 8 вересня шведи зайняли столицю без опору. У цей час поблизу міста Закрочим під керівництвом губернатора Плоцька Яна Казимира Красинського, дислокувалась польське ополчення. Полишивши Варшаву головні сили шведської армії дісталися села Скерди, але спроба просуватися далі упиралась у річку Нарев, головокомандуючим прийнято рішення про форсування річки до міста Нового-Двору

Перебіг битвиРедагувати

Польські війська зайняли позиції на пагорбі, розташованому біля річок Вісла, Богунарвія і Вкра. 21 вересня шведські війська діставшися Нового-Двору напали з півдня і швидко зайняли місто. Ґрунтуючись на попередньому досвіду, шведський командир сподівався переконати дворянство здатися без боротьби, однак 28 вересня отримав негативну відповідь.

Вранці 30 вересня після зведення мосту армія Стенбока перейшла річку Богунарву. Під прикриттям артилерійського вогнью шведи атакували польські розташування, це змусило супротивника поступово відступити на північ. Висока мобільність польського війська допомогла їм у критичний момент відірватися від шведів, які не змогли провести ефективне переслідування. Польські втрати були відносно невеликими — близько 300 убитих, 7 гармат і 500 возів.

НаслідкиРедагувати

Незабаром після перемоги в битві шведи здобули Пултуськ і відкрили собі шлях до Лівонії.

ДжерелаРедагувати