Відкрити головне меню

Битва при Керкірі — морська битва біля західного узбережжя Греції між елліністичними царями Македонії та Сицилії.

Битва при Керкірі
Corfu topographic map-nb.svg
Карта острова Керкіра. Місто Керкіра лежить у центрі східного узбережжя
Дата: 299 до н. е.
Місце: біля острова Керкіра
Результат: Перемога Агафокла
Сторони
Кассандр Агафокл
Командувачі
Кассандр Агафокл
Втрати
всі кораблі знищено
Переможець у битві під Керкірою сицилійській цар Агафокл
Монета із зображенням Кассандра

У 299 р. до н. е. македонський цар Кассандр вирішив заволодіти островом Керкіра, який за чотири роки до того був визволений від тирана Клеоніма Деметрієм I Поліоркетом, старовинним суперником Кассандра. Наразі Деметрій намагався втримати залишки батькового царства, більша частина якого була втрачена після битви при Іпсі (301 р. до н. е.), та перебував далеко від Греції, у Кілікії. Як наслідок, керкірцям було важко розраховувати на допомогу від цього союзника.

Флот Кассандра перевіз його військо через вузьку протоку, що відділяла острів від узбережжя Епіра, де тоді правив союзник македонського царя Неоптолем II. Керкіра, обложена з суші та з моря, звернулася по допомогу до сицилійського царя Агафокла. Останній прибув зі своїм флотом та одразу атакував кораблі Кассандра. Обидві сторони билися з завзяттям, причому для македонців програш був особливо страшним, адже він ставив висаджену на берег армію у безвихідне становище. Нарешті, сицилійці здобули повну перемогу та спалили всі ворожі кораблі.

Втім, подальший розвиток подій став дещо неочікуваним. Агафокл вступив з Кассандром у перемовини та дозволив йому забратись із острова за умови визнання своєї влади на Керкірою. Можливо також відзначити, що у 295 р. до н. е. Агафокл видав свою доньку Ланассу заміж за нового епірського царя Пірра та надав як придане Керкіру. А ще через чотири роки Ланасса втекла на цей острів та запропонувала його та свою руку Деметрію І Поліоркету, котрий на той час уже встиг стати царем Македонії. Так острів знов повернувся до Антигоніда.

ДжерелаРедагувати

Дройзен, «Історія еллінізма»