Битва при Бейсані (1516)
Битва при Бейсані відбулась 25 грудня 1516 року біля міст Хан-Юніс і Бейсан у Палестині, ставши однією з найважливіших битв Османсько-мамелюкської війни 1516—1517 років.
| Битва при Бейсані | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Османсько-мамлюцька війна (1516—1517) | |||||||
| 31°23′15″ пн. ш. 34°26′41″ сх. д. / 31.3875° пн. ш. 34.444722222222° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Османська імперія
|
 Мамелюкський султанат
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Хадим Сінан-паша
|
Джанберді аль-Газалі
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| 10 000 | |||||||
Передумови
ред.1516 року турецький султан Селім I Грізний напав на державу мамелюків. У битві на рівнині Мардж Дабік Османська армія здобула вирішальну перемогу над військами мамелюків, а султан Єгипту Кансух аль-Гаурі загинув у тій битві. Після його смерті султаном став його племінник Туман-бай II аль-Ашраф, який до того був намісником у Єгипті. Туман-бай був енергійним правителем і невдовзі зібрав велике військо. Він зібрав уцілілі мамелюкські загони, заручився підтримкою бедуїнських шейхів та почав виготовляти гармати, зарахував до своєї армії шість тисяч чорношкірих рабів, звільнив з в'язниць злодіїв і роздав зброю багатим містянам. Туман-бай зміг зібрати під своїм командуванням до 40 тисяч осіб, у тому числі 20 тисяч мамелюків і бедуїнів. Тим часом Селім I, практично не зустрічаючи спротиву, зайняв Сирію та більшу частину Палестини. Армія османів вирушила на Єгипет.
25 грудня 1516 року 10-тисячний мамелюкський авангард під командуванням колишнього намісника Дамаска Джанберді аль-Газалі наштовхнувся на авангард турків-османів під проводом Хадима Сінана-паші[1].
Перебіг битви
ред.Помітивши авангард мамелюків, турки завдали по ньому масованого удару своєю кіннотою та яничарами. Сучасники відзначали ефективний спосіб боротьби з кіннотою, що був застосований у тій битві османами: піші яничари кидали мотузки з гаками на кінці під копита коней мамелюків, скидаючи їх таким чином з коней та добиваючи на землі[2]. Мамелюки не витримали натиску та почали тікати, зазнавши при цьому значних втрат[3]. Бедуїнські племена атакували загони мамелюків, що тікали з південної Палестини, як і армію Селіма, якій вони не бажали підкорятись. Зрештою, вожді бедуїнських племен визнали владу османського султана, і шлях на Каїр було відкрито[4][5]. Полководець мамелюків Джанберді аль-Газалі утік разом зі своїм військом до Єгипту й у подальшому перейшов на бік османів[6].
Наслідки
ред.Шлях на Єгипет був відкритий для армії Селіма. Невдовзі Османські війська перетнули Синайську пустелю й остаточно розбили війська мамелюків битві при Райданіє. 3 лютого 1517 року після запеклих боїв Каїр був узятий турками. Селім I увійшов до міста й 13 квітня 1517 року повісив Туман-бая на брамі Баб Зуейла[7]. На тому династія Бурджитів, що правила з 1382 року припинила своє існування, а Єгипет на триста років увійшов до складу Османської імперії.
Примітки
ред.- ↑ Рыжов, К. В. Бурджиты // Все монархи мира. Мусульманский Восток. VII—XV вв. — 2004. — С. 544. — ISBN 5-94538-301-5.
- ↑ Египет : Средние века. Новое время - Зеленев Е.И. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 6 грудня 2015. [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Joseph von Hammer. Osmanlı Tarihi. — İstanbul: Milliyet yayınları. — С. 1.
- ↑ Глава XXIV. Установление турецкого господства в арабских странах. Архів оригіналу за 22 вересня 2015. Процитовано 6 грудня 2015.
- ↑ ДАМИР ХАЙРУДДИН. 924-1518. СУЛТАН СЕЛИМ ПОКОРЯЕТ СИРИЮ И ЕГИПЕТ. АЛЬМАНАХ. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 6 грудня 2015. [Архівовано 28 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ ОТ ХАЙР — БЕЯ ДО МАХМУДА САМИ (1517–1882 гг.). Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2015.
- ↑ Османская империя. Завоевательные войны на западе и на востоке. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2015.