Битва при Бейсані

Битва при Бейсані відбулась 25 грудня 1516 року біля міст Хан-Юніс і Бейсан у Палестині, ставши однією з найважливіших битв Османсько-мамелюкської війни 1516—1517 років.

Битва при Бейсані
Османсько-мамлюцька війна (1516—1517)
Дата: 25 грудня 1516 року
Місце: Палестина
Результат: Рішуча перемога турків
Сторони
Fictitious Ottoman flag 1.svg Османська імперія Mameluke Flag.svg Мамелюкський султанат
Командувачі
Fictitious Ottoman flag 1.svg Хадим Сінан-паша Mameluke Flag.svg Джанберді аль-Газалі
Військові сили
10 000

ПередумовиРедагувати

1516 року турецький султан Селім I Грізний напав на державу мамелюків. У битві на рівнині Мардж Дабік Османська армія здобула вирішальну перемогу над військами мамелюків, а султан Єгипту Кансух аль-Гаурі загинув у тій битві. Після його смерті султаном став його племінник Туман-бай II аль-Ашраф, який до того був намісником у Єгипті. Туман-бай був енергійним правителем і невдовзі зібрав велике військо. Він зібрав уцілілі мамелюкські загони, заручився підтримкою бедуїнських шейхів та почав виготовляти гармати, зарахував до своєї армії шість тисяч чорношкірих рабів, звільнив з в’язниць злодіїв і роздав зброю багатим містянам. Туман-бай зміг зібрати під своїм командуванням до 40 тисяч осіб, у тому числі 20 тисяч мамелюків і бедуїнів. Тим часом Селім I, практично не зустрічаючи спротиву, зайняв Сирію та більшу частину Палестини. Армія османів вирушила на Єгипет.

25 грудня 1516 року 10-тисячний мамелюкський авангард під командуванням колишнього намісника Дамаска Джанберді аль-Газалі наштовхнувся на авангард турків-османів під проводом Хадима Сінана-паші[1].

Перебіг битвиРедагувати

Помітивши авангард мамелюків, турки завдали по ньому масованого удару своєю кіннотою та яничарами. Сучасники відзначали ефективний спосіб боротьби з кіннотою, що був застосований у тій битві османами: піші яничари кидали мотузки з гаками на кінці під копита коней мамелюків, скидаючи їх таким чином з коней та добиваючи на землі[2]. Мамелюки не витримали натиску та почали тікати, зазнавши при цьому значних втрат[3]. Бедуїнські племена атакували загони мамелюків, що тікали з південної Палестини, як і армію Селіма, якій вони не бажали підкорятись. Зрештою, вожді бедуїнських племен визнали владу османського султана, і шлях на Каїр було відкрито[4][5]. Полководець мамелюків Джанберді аль-Газалі утік разом зі своїм військом до Єгипту й у подальшому перейшов на бік османів[6].

НаслідкиРедагувати

Шлях на Єгипет був відкритий для армії Селіма. Невдовзі Османські війська перетнули Синайську пустелю й остаточно розбили війська мамелюків битві при Райданіє. 3 лютого 1517 року після запеклих боїв Каїр був узятий турками. Селім I увійшов до міста й 13 квітня 1517 року повісив Туман-бая на брамі Баб Зуейла[7]. На тому династія Бурджитів, що правила з 1382 року припинила своє існування, а Єгипет на триста років увійшов до складу Османської імперії.

ПриміткиРедагувати