Бернардино Дроветті

Бернардино Дроветті, повне ім'я Бернардино Мікеле Марія Дроветті (італ. Bernardino Drovetti, 7 січня, 1776, Барбанія біля Турин, Турина — 5 березня, 1852, Турин) — громадянин Франції, італієць за походженням, французький військовий, дипломат, авантюрист і розкрадач старожитностей Стародавнього Єгипту.

Бернардино Дроветті
італ. Bernardino Drovetti
Drovetti.jpeg
портрет Бернардино Дроветті
Народився 7 січня 1776(1776-01-07)
комуна Барбанія близ Турина, королівство П'ємонт-Сардинія
Помер 5 березня 1852(1852-03-05) (76 років)
Турин, лікарня для божевільних
·старість і хвороби
Поховання Монументальний цвинтар в Туриніd
Громадянство Франція Франція
Національність француз італійського походження
Місце проживання Турин, Париж, Каїр
Діяльність офіцер, підприємець, консул, розкрадач єгипетських старожитностей
Знання мов французька і італійська[1]
Членство Туринська академія наук[2]
Посада консул
Військове звання полковник
Нагороди орден Почесного легіону

Ранні рокиРедагувати

Народився у комуні Барбанія, що розташована поблизу міста Турин. Незважаючи на територіальне розташування у Північній Італії, тодішнє королівство П'ємонт-Сардинія було орієнтоване на культуру Франції. Пришвидшення історичного процесу в Франції і бурхливі події французької революції 1789—1793 років рекрутували до Франції низку авантюристів і шукачів швидкого збагачення. Злам сталого королівського стану і пільгових станів аристократів несподівано відкрив широкі кар'єрні й фінансові перспективи для військових і авантюристів. Частка нешляхетних осіб спромоглася піднятися до вищих щаблів в управлінні армією та у революційному уряді — сам Наполеон Бонапарт, бідняк і провінційний адвокат Максиміліан Робесп'єр, Йоахім Мюрат, син простого шинкаря, Карл XIV Юган Бернадот, адвокат з провінції тощо.

У наполеонівській арміїРедагувати

Спробу поліпшити власну кар'єру зробив і провінціал Бернардино Дроветті, особа з авантюрними рисами в характері. Він перейшов у підданство Франції і став військовим. Як чиновник він був відісланий у арабський Єгипет разом із армією Наполеона (17981799 роки), політична мета кампанії наполеонівського уряду була послабити позиції Великої Британії у Північній Африці. Наполеон програв кампанію і потайки покинув Єгипет, покинувши армію.

Бернардино Дроветті сприяв рятуванню життя Йоахима Мюрата, чим зміцнив власний стан у французькій адміністрації. Трохи пізніше він отримає посаду французького консула і працював у Єгипті. Період припав на активне дослідження історії Стародавнього Єгипту з боку науковців Франції і шалене розкрадання історичних і мистецьких артефактів зниклої цивілізації. Розкрадання і перепродаж цих артефактів відкрили шанси для швидкого збагачення, до котрого діяльно залучався і Бернардино Дроветті.

Діяльність в арабському ЄгиптіРедагувати

 
Гравер Годфрі Енгельман. «Бернардино Дроветті обміряє велетенську голову скульптури у Верхньому Єгипті», 1819 рік.

Ще 1803 року за сприяння наполеонівського міністра Талейрана Бернардино Дроветті отримав вигідно-прибуткову посаду в Арабському Єгипті.

Катастрофи кінця наполеонівської держави не позначилися погано на кар'єрі Бернардино Дроветті, як і остаточне усунення від політики самого Наполеона Бонапарта. Дроветті вчасно перейшов на бік роялістів (французьких прибічників монархії) і сприяв реставрації влади короля у Франції замість імператора Наполеона. 1820 року за прихильність до короля він отримав орден Почесного легіону[3]… Ні про яку прихильність до французької революції і її справ, ні про прихильність до Наполеона не йшлося взагалі.

Перебування у арабському Єгипті навернуло Дроветті до розшуку і розкрадання історичних артефактів з метою перепродажу і власного збагачення. Так, він використав наближеність до володаря Єгипту Валі Мухаммеда Алі і власний службовий стан та отримав дозвіл на обстеження храмового комплексу в Луксорі (але розкрадання були не тільки у Луксорі).

Безжальність до конкурентівРедагувати

Збори партії старожитностей у Єгитті супроводжувалась безжальним ставленням до конкурентів або навіть до тих, кого розпалена уява Дроветті сприймала як конкурентів, дійсних або можливих. Збережена відомість про інтриги проти французького науковця Франсуа Шампольйона (Дроветті намагався перешкодити науковцю в експедиції до Єгипту), з котрим Дроветті зустрівся у Єгипті[3]. Вороже ставлення було також до Генрі Солта та Джованні Бельцоні, англійців за громадянством і теж збирачами старожитностей[3].

Могутність бізнесспрви Дроветті підсилила команда бандиткуватих помічників консула, куди увійшли Антоніо Леболо та Розіньяні[3].

Три продані партії артефактівРедагувати

Зібраних єгипетських артефактів вистачило на три різні партії.

  • Він запропонував продати першу партію старожитностей у Парижі, але продаж не відбувся. 1824 року цю партію у Дроветті придбав сардинський король Карл Фелікс і вона стане основою для Єгипетського музею в Турині.
  • Другу партію товарів у нього придбав король Франції Карло Х Бурбон і вона перейшла у музей Лувр.
  • Третя партія товару була придбана 1836 року в Берліні Карлом Ріхардом Лепсіусом. Вона перейшла до Єгипетського музею у Берліні.

Смерть божевільнимРедагувати

Бернардино Дроветті закінчив життя в лікарні для божевільних у Турині і був похований на місцевому Монументальному цвинтарі.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. www.accademiadellescienze.it
  3. а б в г Dawson, Warren R. (1951). Who Was Who in Egyptology. London: Harrison & sons (reprint 1972), p. 90

ДжерелаРедагувати

  • Robinson, Andrew (2012). Cracking the Egyptian Code: The Revolutionary Life of Jean-Francois Champollion. Oxford University Press., pp. 179-81
  • Dawson, Warren R. (1951). Who Was Who in Egyptology. London: Harrison & sons (reprint 1972). , p. 90