Відкрити головне меню

Бернардино Дроветті, повне ім'я Бернардино Мікеле Марія Дроветті ( фр. 7 січня, 1776, Барбанія біля Турин, Турина — 5 березня, 1852, Турин) — громадянин Франції, італієць за походженням, французький військовий, дипломат, авантюрист і розкрадач старожитностей Стародавнього Єгипту.

Бернардино Дроветті
італ. Bernardino Drovetti
фр. Bernardino Drovetti
Drovetti.jpeg
портрет Бернардино Дроветті
Народився 7 січня 1776(1776-01-07)
комуна Барбанія близ Турина, королівство П'ємонт-Сардинія
Помер 5 березня 1852(1852-03-05) (76 років)
Турин, лікарня для божевільних
·старість і хвороби
Поховання Монументальний цвинтар в Турині[d]
Громадянство Франція Франція
Національність француз італійського походження
Місце проживання Турин, Париж, Каїр
Діяльність офіцер, підприємець, консул, розкрадач єгипетських старожитностей
Володіє мовами французька і італійська[1]
Членство Академія наук Турина[d]
Посада консул
Військове звання полковник
Нагороди орден Почесного легіону

Зміст

Ранні рокиРедагувати

Народився у комуні Барбанія, що розташована поблизу міста Турин. Незважаючи на територіальне розташування у Північній Італії, тодішнє королівство П'ємонт-Сардинія було орієнтоване на культуру Франції. Пришвидшення історичного процесу у Франції і бурхливі події французької революції 1789-1793 років рекрутували до Франції низку авантюристів і шукачів швидкого збагачення. Злам сталого королівського стану і пільгових станів аристократів несподівано відкрив широкі кар'єрні і фінансові перспективи для військових і авантюристів.Частка нешляхетних осіб спромоглася піднятися до вищих щаблів в управлінні армією та у революційному уряді — сам Наполеон Бонапарт, бідняк і провінційний адвокат Максиміліан Робесп'єр, Йоахім Мюрат, син простого шинкаря, Карл XIV Юган Бернадот, адвокат з провінції тощо.

У наполеонівській арміїРедагувати

Спробу поліпшити власну кар'єру зробив і провінціал Бернардино Дроветті, особа з авантюрними рисами в характері. Він перейшов у підданство Франції і став військовим. Як чиновник він був відісланий у арабський Єгипет разом із армією Наполеона (1798-1799 роки), політична мета кампанії наполеонівського уряду була послабити позиції Великої Британії у Північній Африці. Наполеон програв кампанію і потайки покинув Єгипет, покинувши армію.

Бернардино Дроветті сприяв рятуванню життя Йоахима Мюрата, чим зміцнив власний стан у французькій адміністрації. Трохи пізніше він отримає посаду французького консула і працював у Єгипті. Період припав на активне дослідження історії Стародавнього Єгипту з боку науковців Франції і шалене розкрадання історичних і мистецьких артефактів зниклої цивілізації. Розкрадання і перепродаж цих артефактів відкрили шанси для швидкого збагачення, до котрого діяльно залучався і Бернардино Дроветті.

Діяльність в арабському ЄгиптіРедагувати

 
Гравер Годфрі Енгельман. «Бернардино Дроветті обміряє велетенську голову скульптури у Верхньому Єгипті», 1819 рік.

Ще 1803 року за сприяння наполеонівського міністра Талейрана Бернардино Дроветті отримав вигідно-прибуткову посаду в Арабському Єгипті.

Катастрофи кінця наполеонівської держави не позначилися погано на кар'єрі Бернардино Дроветті, як і остаточне усунення від політики самого Наполеона Бонапарта. Дроветті вчасно перейшов на бік роялістів (французьких прибічників монархії) і сприяв реставрації влади короля у Франції замість імператора Наполеона. 1820 року за прихильність до короля він отримав орден Почесного легіону [2]... Ні про яку прихильність до французької революції і її справ, ні про прихильність до Наполеона не йшлося взагалі.

Перебування у арабському Єгипті навернуло Дроветті до розшуку і розкрадання історичних артефактів з метою перепродажу і власного збагачення. Так, він використав наближеність до володаря Єгипту Валі Мухаммеда Алі і власний службовий стан та отримав дозвіл на обстеження храмового комплексу у Луксорі (але розкрадання були не тільки у Луксорі).

Безжальність до конкурентівРедагувати

Збори партії старожитностей у Єгитті супроводжувалась безжальним ставленням до конкурентів або навіть до тих, кого розпалена уява Дроветті сприймала як конкурентів, дійсних або можливих. Збережена відомість про інтриги проти французького науковця Франсуа Шампольйона ( Дроветті намагався перешкодити науковцю в експедиції до Єгипту), з котрим Дроветті зустрівся у Єгипті[3]. Вороже ставлення було також до Генрі Солта та Джованні Бельцоні, англійців за громадянством і теж збирачами старожитностей[4].

Могутність бізнесспрви Дроветті підсилила команда бандиткуватих помічників консула, куди увійшли Антоніо Леболо та Розіньяні[5].

Три продані партії артефактівРедагувати

Зібраних єгипетських артефактів вистачило на три різні партії.

  • Він запропонував продати першу партію старожитностей у Парижі, але продаж не відбувся. 1824 року цю партію у Дроветті придбав сардинський король Карл Фелікс і вона стане основою для Єгипетського музею в Турині.
  • Другу партію товарів у нього придбав король Франції Карло Х Бурбон і вона перейшла у музей Лувр.
  • Третя партія товару була придбана 1836 року у Берліні Карлом Ріхардом Лепсіусом. Вона перейшла до Єгипетського музею у Берліні.

Смерть божевільнимРедагувати

Бернардино Дроветті закінчив життя в лікарні для божевільних у Турині і був похований на місцевому Монументальному цвинтарі.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Dawson, Warren R. (1951). Who Was Who in Egyptology. London: Harrison & sons (reprint 1972), p. 90
  3. Dawson, Warren R. (1951). Who Was Who in Egyptology. London: Harrison & sons (reprint 1972), p. 90
  4. Dawson, Warren R. (1951). Who Was Who in Egyptology. London: Harrison & sons (reprint 1972), p. 90
  5. Dawson, Warren R. (1951). Who Was Who in Egyptology. London: Harrison & sons (reprint 1972), p. 90

ДжерелаРедагувати

  • Robinson, Andrew (2012). Cracking the Egyptian Code: The Revolutionary Life of Jean-Francois Champollion. Oxford University Press., pp. 179-81
  • Dawson, Warren R. (1951). Who Was Who in Egyptology. London: Harrison & sons (reprint 1972). , p. 90