Бенуа Віткін
Бенуа Віткін (нар. 1983) — французький журналіст. Спеціалізується по країнах колишнього СРСР та Східної Європи у своїх статтях для газети Le Monde, лауреат премії імені Альбера Лондра для друкованої преси у 2019 році.
Біографія ред.
Кореспондент у Москві. З квітня 2014 року їздив з репортажами в Україну та на окуповані території на Донбас і[1] . З 2014 року опублікував більше сотні репортажів про Україну. Його репортажі з Донбасу[2] ,[3] розповідають про війну як з контрольованих Росією територій, так і з боку України[4] .
У своїх репортажах часто пише у «нейтральній» тональності про російських окупантів, стверджує, що російський режим здатний витримати санкції та перемогти, називав агресію в Донбасі «братовбивчим конфліктом», попри декларування підтримки України проти агресії[5]. Ще до відкритої агресії 2022 р. неодноразово порушував прикордонний режим України своїми візитами в окупований Донбас та Крим. Після початку агресії 2022 р. він пише у критичній тональності про внутрішні репресії в Росії, але водночас позитивно — про «мирні пропозиції» Путина стосовно України[джерело?].
Водночас, Віткін досить добре обізнаний з внутрішніми українськими реаліями. Окрім репортажів, він написав кілька детективних романів, події яких відбуваються в Україні. У романі «Вовки» він описав прихід до влади у 2012 р. Олени Гапко, імідж якої нагадує Юлію Тимошенко. Також написав романи «Донбас» (про події у Донбасі до 2022 р.) та «Анклав» (про Калінінградську область у Росії).
Премії ред.
- 2019 рік: Премія Альбера Лондра для друкованих видань за серію з шести розслідувань про вплив Росії, зокрема про війну на Донбасі[6] ,[7] .
- 2020 рік: премія Сенгора 2020 за франкомовний роман «Донбас».
- 2021 рік: Читацька премія (Кишенькова книжка), 2021 за роман «Донбас».
- 2022 рік: Премія Шадурна за фільм «Вовки»
Твори ред.
- 2011 рік : Наші, або будівництво російської «провладної молоді», Європейський ун-т, ISBN 9786131574375
- 2020 рік : Донбас, ISBN 9791037500595
- 2022 рік : Вовки, ISBN 979-10-37505804 Вибір Гран-прі з детективної літератури 2022[8]
- 2024 рік ; Анклав, 2024
Примітки ред.
- ↑ Benoît Vitkine, Piotr Smolar (19 avril 2014). Le Donbass ignore la « désescalade » prévue par l’accord de Genève. Le Monde.
- ↑ Benoît Vitkine (22 avril 2014). Ukraine - Dans l'est du pays, les séparatistes accélèrent les préparatifs pour un référendum. Le Monde.
- ↑ Benoît Vitkine (12 mai 2014). Comment les séparatistes prorusses ont gagné. Le Monde.
- ↑ Benoît Vitkine (11 juillet 2014). Terreur sur le Donbass. Le Monde.
- ↑ https://www.ledevoir.com/lire/690891/litterature-francaise-l-ukraine-en-noir-et-en-gris-de-benoit-vitkine
- ↑ Lauréat 2019 du prix Albert-Londres
- ↑ Le prix Albert-Londres décerné au journaliste du « Monde » Benoît Vitkine. Franceinfo (fr-FR) . 29 жовтня 2018. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ Annonce de la sécection
Зовнішні посилання ред.
- Публікація Віткіна у газеті Le Monde (французькою мовою)]