Белейович Іван
Іван Федорович Белейович (псевдо: «Дзвінчук») (1 червня 1916, с. Микуличин, Яремчанська міська рада, Івано-Франківська область — 19 липня 1999, там само) — командир Української Народної Самооборони Станіславської області, командир 5-ї ВО «Маківка» групи УПА-«Захід».
| Іван Белейович | |
|---|---|
 Сотник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1 червня 1916 с. Микуличин, Яремчанська міська рада, Івано-Франківська область |
| Смерть | 19 липня 1999 (83 роки) там само |
| Псевдо | «Дзвінчук» |
| Військова служба | |
| Приналежність |  Карпатська Україна Українська держава (1941) |
| Вид ЗС |  Карпатська Січ УПА |
| Командування | |
| ВО-5 «Маківка» | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Життєпис
ред.
Народився 1 червня 1916 року в Микуличині (тепер Яремчанська міська рада Івано-Франківської області).
Навчався у Станиславській гімназії, але був виключений за членство в ОУН. Закінчив навчання в гімназії у Тлумачі.
З 1938 року в Карпатській Україні, комендант охорони штабу Карпатської Січі. Після окупації Закарпаття Угорщиною пробився до Румунії, а звідти через Сербію та Хорватію добрався до Австрії. В 1940 році служив у вартівничих сотнях біля Кракова.
З початком війни повернувся у рідне село. Протягом 1941—1943 військовий референт окружного та обласного проводів ОУН. У 1943 році призначений обласним командиром Української Народної Самооборони.
У січні 1944 командир Воєнної Округи УПА «Маківка» (ВО-5 «Маківка»), яка територіально складалась зі Стрийщини, Дрогобиччини, Самбірщини і Турківщини. Був відповідальний за охорону першого Великого збору УГВР у липні 1944, проводив церемонію першої збірної присяги УГВР вояками УПА 5 серпня 1944 р.
З 1945 працює у мережі ОУН, у 1946 підвищений до сотника. В серпні 1947 як керівник групи кур'єрів УГВР йде на Захід, але попадає до полону в Чехословаччині. Переданий чеською владою МГБ, з яким пішов на співпрацю і допомагав ліквідувати ОУН Надвірнянщини[1].
Засуджений до 25 років тюрми суворого режиму і без прав повернення на Україну. Завдяки амністії 1956 року звільнений і повертається до рідного села. Жив тут під постійним наглядом агентів МГБ. У 1967 році одружився з Марією Вередюк.
Помер Іван Белейлович 19 липня 1999 року, похований у Микуличині.
Див. також
ред.
Примітки
ред.- ↑ Лесів С., Коретчук Я. П. Хмара, сотник УПА. В огні повстання. УПА на відтинку Чорного Лісу 1943—1945. Додатки. — Калуш : Карпатський акцент, 2014. — с. 10. — ISBN 978-966-2728-10-1.
Посилання
ред.- З МИКУЛИЧИНА — У КЕРІВНИЦТВО ВОЮЮЧОЇ УКРАЇНИ [Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Українська Народна Самооборона у другій половині 1943 р.: на шляху творення війська [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- ГДА СБУ. — Ф. 5. — Спр. 67448. — Т. 1—2.
|
Це незавершена стаття про вояка Карпатської Січі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |