Бей (канцлер)
Бей або Баї — правитель Таніса, вступив на трон близько 1202—1200 до н. е.
| Бей | |
|---|---|
 Канцлер Бей, який вважається ідентичним Ірсу в храмі в Адора, Нубія, зображений під час шанування картуша Сіптаха | |
| Народився | 13 століття до н. е. |
| Помер | 12 століття до н. е. |
| Діяльність | політик |
| Титул | Фараон |
| Посада | Фараон |
Життєпис ред.
За волею невідомого фараона був наділений владою та змушував весь Єгипет виплачувати йому данину. Щоб грабувати майно селян, сирієць «об'єднав своїх одноплемінників, вони ставилися до богів, як до людей, не робились жертвопринесення в храмах» (Папірус Гарріса). Є деяка схожість з біографією Йосипа (Біблія).
Ім'я Ірсу (Бей) іноземного походження, бо його супроводжує знак визначник (палиця). Ірсу, скориставшись відсутністю сильної влади у країні, захопив на деякий час трон і почав жорстоко правити. Всю країну Ірсу змусив платити йому податі, храми занапастили, населення країни нещадно грабували.
Є версія, що підтримку Ірсу мав у низів єгипетського суспільства, в якому були й іноземці. Так, сирійці, яких було багато в єгипетській армії за XIX династії, з воцарінням XX династії з війська зникають. З цього можна зробити висновок, що сирійські воїни брали участь у подіях кінця XIX династії. Повстання Ірсу було придушене Сетнахтом.
Ірсу традиційно вважається тотожним візиру Бею, який займав державні посади в кінці XIX династії. Однак у лютому 2000 року було знайдено частину остракона, на якому напис свідчив про те, що Бей був страчений на 5 році правління Саптаха. Втім можливо, він був візиром за фараона Сеті II, після смерті якого захопив фактичну владу за малолітнього фараона Саптаха. Відомо його табличка RS 86,2230 — лист до Аммурапі, царя міста-держави Угарит. Тут Баї (Бей) названо начальником царських охоронців. Тому ймовірно відбувалася боротьба між прихильниками Бея і Таусерт (офіційної регентши) за права панувати в Єгипті замість Саптаха. В ній перший програв.
Джерела ред.
- История Древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации. Часть 2. Передняя Азия. Египет / Под редакцией Г. М. Бонгард-Левина. — М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1988. — 623 с. — 25 000 экз.
- Авдиев В. И. Военная история древнего Египта. — М.: Издательство «Советская наука», 1948. — Т. 1. Возникновение и развитие завоевательной политики до эпохи крупных войн XVI—XV вв. до х. э. — 240 с.
- Древний Восток и античность. // Правители Мира. Хронологическо-генеалогические таблицы по всемирной истории в 4 тт. / Автор-составитель В. В. Эрлихман. — Т. 1.