Бейб

фільм 1995 року

«Бейб»[3] або «Поросятко Бейб»[4] — комедійний художній фільм 1995 року режисера Кріса Нунана.

БейбPicto infobox cinema.png
Babe
Babe ver1.jpg
Жанр комедія / драма
Режисер Кріс Нунан
Продюсер Bill Millerd і Джордж Міллер
Сценарист Джордж Міллер, Кріс Нунан по книзі Діка Кінг-Сміта
На основі The Sheep-Pigd[1]
Оповідач Roscoe Lee Browned
У головних
ролях
Джеймс Кромвелл
Магда Жубанскі
Оператор Ендрю Лесні
Композитор Nigel Westlaked
Кінокомпанія Universal Pictures
Дистриб'ютор Universal Studios
Тривалість 92 хв.
Мова англійська
Країна США, Австралія
Рік 1995
Кошторис 30 млн $
Касові збори 254 100 000 $[2]
IMDb ID 0112431
Наступний Бейб:Поросятко у місті (1998)

СюжетРедагувати

Фермеру Артуру Хоггету за унікальну здібність визначати вагу тварин «навмання» вручили як приз крихітне порося. Чотириногий малюк досить скоро усвідомив гірку істину, що свійські тварини в очах людини діляться на дві категорії — корисних і ті, що йдуть на м'ясо. Оперативно збагнувши, що сам він належить саме до тих, яких рано чи пізно з'їдять, крихітка вирішує наслідувати приклад дворової качки. Та узялася виконувати на фермі роль півня: з деяких пір щоранку кряква вдосвіта піднімає своїм «ку-ка-рі-ку» господарів і тварин, що живуть на фермі: це коні, корови, качки, кури, вівці, і звичайно собаки (породи бордер-коллі).

Собака-мама, цуценят якої роздали сусідам, стала опікувати порося і вчити його розуму. Придивившись уважніше до оточуючих, Бейб виявляє чималу користь у собачому житті, цілком присвяченої догляду за вівцями. Собаки на фермі заприятелювали з поросям і стали йому допомагати. Недовго думаючи, кабанчик вирішує позиціонувати себе як вівчарського пса, і до кінця цієї історії, повіданої від його особи, перемагає на конкурсі і домагається почесного звання найкращої вівчарки в окрузі.

Ідея про неполіткоректність ділення кого б то не було на потрібних і непотрібних істот настільки вміло завуальована в сюжеті, що навряд чи напружить своїм соціальним підтекстом юного глядача. Вони не будуть навантажуватися дорослими проблемами і виявлять в образі маленького порося позитивний прообраз «найлюдянішої людини».

Таємниця успіху Бейба в тому, що на відміну від псів-командирів, які кусають овець, порося вміє шанобливо і по-доброму обходитися з дурними вівцями, які відповідають одностайним послухом на його прохання вишикуватися і рівними колонами пройти в загін.

У роляхРедагувати

Знімальна групаРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

При уявній «скромності» комп'ютерного втручання, що лише привело артикуляцію балакучих тварин у відповідність з людською, саме цій австралійській стрічці (а не іншому претенденту — «Аполлону 13») вручили «Оскар» за найкращі візуальні ефекти. Але це анітрохи не применшує переваг картини, головним героєм якої є балакуче порося. Фільм, розділений на безліч маленьких розділів, поданих у вигляді святочних малюнків, підкуповує не тільки своєю позитивістською ідеєю, але ще й новаторською реалізацією задуму. Здійснити такий проект без ріжучих очей «візуальних швів» ще нещодавно було просто неможливо.

Незважаючи на відносність «оскарівського» успіху — тільки одна статуетка при семи номінаціях (у тому числі і як найкращий фільм), Babe був дуже непогано зустрітий глядачами як у США, так і за їх межами. Результат світового прокату (249 млн дол) виглядає дуже вражаючим. Крім того, цей зоовізуальний фільм дав відчутний поштовх кар'єрі вже далеко немолодого актора Джеймса Кромвелла (фермер Хоггет), який відразу ж почав світитися в багатьох помітних голлівудських проектах. А вже про балакучих тварин і говорити не доводиться: сьогодні вони розпустили язики в такій кількості стрічок, що вже здається дивним, чому в реальному житті вони воліють обмежуватися звуковими анахронізмами. Загалом, виходить, що саме Babe став тим самим фільмом, який навчив тварин розмовляти по-людськи.

Нагороди та номінаціїРедагувати

  • Оскар 1996 за найкращі візуальні ефекти.
  • І шість номінацій на цю премію.

ПриміткиРедагувати