Безбородько Ілля Андрійович

російський політик

Безборо́дько Ілля́ Андрі́йович (*27 лютого 1756(17560227), Глухів, Гетьманщина — † 15 червня 1815, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український шляхтич, генерал-поручик, граф, сенатор Російської імперії, дійсний таємний радник, молодший брат Олександра Безбородька.

Ілля Андрійович Безбородько
RusPortraits v2-011 Le Comte Elie Andreewitch Bezborodko.jpg
Народився 16 (27) лютого 1756(1756-02-27)
Глухів, Гетьманщина
Помер 3 (15) червня 1815(1815-06-15) (59 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Благовіщенська церква Олександро-Невської лавриd
Громадянство Flag of the Cossack Hetmanat.svg ГетьманщинаFlag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Діяльність політик, військовий очільник
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Титул граф
Посада Список міністрів закордонних справ Росії
Військове звання генерал-поручик
Конфесія православ'я
Рід Безбородьки
Батько Андрій Якович Безбородько
Мати Євдокія Михайлівна Забіла
Родичі Скоропадські, Кочубеї, Оскаловичі, Рюміни
Брати, сестри Безбородько Олександр Андрійович і Ulyana Bezborodkod
У шлюбі з Ганна Іванівна Ширай
Діти Любов, Андрій, Клеопатра, Максимілян
Нагороди Орден Святої Анни, Орден святого Георгія, Орден Святого Олександра Невського, Орден Святого Володимира

ЖиттєписРедагувати

Походив з української шляхетської родини, представників козацької старшини. Народився у м. Глухів. Син Андрія Яковича Безбородька, генерального писаря, та Євдокії Михайлівни Забіли. У 1771 році вступив на дійсну військову службу, брав участь у воєнних діях проти турків у 1773 і 1774 роках. У 1785 році отримав звання бригадира, згодом призначення до головної провіантської канцелярії. У 1790 році служив під командуванням Олександра Суворова: генерал, командир 4-ї колони.

За виявлені під час штурму Ізмаїла мужність і хоробрість нагороджений орденом святого Георгія 3-го ступеня. В 1792 році, після закінчення російсько-турецької війни 1787-1791 рр., отримав в дарунок від Катерини II понад 12 тис. десятин землі на правому березі Бузького лиману (на місці сучасного села Парутине. Заселив отримані землі кріпаками з Чернігівщини та інших місцевостей України. 1793 року його нагороджено прикрашеною діамантами золотою шаблею з написом «За хоробрість».

З 1795 року Ілля Безбородько служить вже у званні генерал-поручика. У квітні 1797 року у день своєї коронації імператор Павло I нагородив його орденом святого Олександра Невського, а у 1798 році призначив дійсним таємним радником і сенатором. На службі Безбородько перебував до 1799 року, коли пішов у відставку.

Після смерті брата, Ілля Андрійович успадкував все його майно.

ВідзнакиРедагувати

 
Погруддя графа Іллі Безбородька перед "старим" корпусом Ніжинського Університету

У 1805 році імператор Олександр I нагородив його орденом св. Володимира 1-го ступеня — переважно за те, що він пожертвував на заснування Ніжинської гімназії вищих наук будинок із садом, а також видав з цією метою 210 тис. карбованців, призначених його братом Олександром Безбородьком для благодійних справ. До того ж зобов'язався й надалі вносити на утримання гімназії по 150 тисяч крб. щороку.

Граф Ілля Андрійович Безбородько мав «височайше пожалуване» йому звання Санкт-Петербурзького губернського очільника дворянства. Помер 15 червня 1815 року, похований в Олександро-Невській лаврі.

Цікаві фактиРедагувати

  • У 1789 р. граф Безбородько, перебуваючи в Петербурзі, став масоном.
  • Мав колекцію зброї часів Хмельниччини й шаблю Хмельницького.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

  • «Довідник з історії України». — К., 2001