Бахушрутія (палі Bahuśrutīya) — це рання буддійська школа, яка була одним із пізніх відгалужень махасанґіки, заснована вченим буддійським майстром, ерудованим у буддійській традиції, внаслідок чого й отримала відповідну назву.[1] Цій школі приписують численні написи в Амараваті (палі Amarāvatī) та Наґарджуніконі (палі Nāgārjunikoṇḍa).

Хоча їх зазвичай відносять до групи махасанґіки, у багатьох питаннях їхнє вчення збігається з вченням сарвастівадінів. Доктринальні особливості цієї школи включають те, що вчення Будди Шак'ямуні про анітьяту (непостійність), дуккху (страждання), шунья (внутрішнє неіснування об'єктів), анатман (бездушність) і нірвану (найвищий екстаз) є локоттарою (палі lokottara, дос. «надземний»), на противагу іншим його вченням на інші теми, які тому називаються лаукікою (палі laukika).

Доктрини ред.

Вони вважали, що санґха, чернеча спільнота, перебуває поза земними законами, і повністю погоджувалися з п'ятьма догмами або положеннями Махадеви, а саме з тим, що араханти:[2]

  • піддаються спокусам;
  • мають залишок невігластва
  • мають сумніви щодо певних речей;
  • досягають знання за допомогою інших
  • досягають плодів шляху з вигуком.

Махаяни вірили в існування двох видів істини: сангвріті (палі saṃvṛti, дос. «умовна») та парамартхи (палі paramārtha, дос. «абсолютна»). Вчений XXI століття Парамартха (палі Paramārtha) вважає, що ця школа відіграла значну роль у примиренні двох основних систем буддизму, а саме шравакаяни[en] та махаяни. Кажуть, що Бахушрутія стала «мостом між ортодоксальною та махаянською школами», а «Сатьясіддхішастра» (палі Satyasiddhiśāstra) вважається її головним доктринальним трактатом.

Примітки ред.

  1. Buswell, Robert E.; Lopez, Donald Sewell (2014). The Princeton dictionary of Buddhism. Princeton (N.J.): Princeton University Press. с. 91. ISBN 978-0-691-15786-3.
  2. Lal Hazra, pagg. 113-4

Література ред.

  • Kanai Lal Hazra. Buddhism and Buddhist Literature in Early Indian Epigraphy. Munshiram Manoharlal Publishers Pvt. New Delhi, 2002. ISBN 81-215-1037-6