Вікіпедія

Барткова Тетяна Олександрівна

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Тетяна Олександрівна Барткова (нар. 9 листопада 1972, Рівне) — українська співачка, Заслужена артистка України.

Тетяна Барткова
Основна інформація
Дата народження 9 листопада 1972(1972-11-09) (51 рік)
Місце народження Рівне, Україна
Громадянство Україна Україна
Професія співачка
Жанр естрада
Нагороди
За заслуги перед ВМС України
За заслуги перед ВМС України

Біографія ред.

Народилася 9 листопада 1972 року в місті Рівне. Батько, Олександр Маркович, майстер спорту з боротьби, а мама, Тамара Яківна Маслова, входила в п’ятірку найкращих співачок України, блискуча виконавиця народних пісень. Чотирирічною вийшла на сцену з піснею «Зима». З шкільних років почалися тріумфи і перемоги на різних конкурсах з вокалу. В шість років її віддали в музичну школу де вчилася грати на скрипці і фортепіано. Перші гастролі і визначні здобутки сімейного дуету спочатку в Ужгороді, а потім у Москві у виконанні пісень рівненських авторів поета М.Зиткіна і композитора Б.Забути «А над річкою Горинню» та О.Смика і Б.Забути «Яблуневі зливи» принесли успіх. В той час Тетяна навчалася у 5 класі.

У 1992 році вона закінчила музичне училище, в 1997 році Рівненський Державний інститут культури та мистецтв. Розпочала свою кар’єру на великій сцені актрисою драми Рівненського академічного музично- драматичного театру. Грала роль Панночки в опері Лисенка „Русалчина ніч, або Утоплена”, вокально озвучувала декілька вистав: „Безталанна”, „Сльози Божої Матері”; „Канотьє” та „Ніч перед Різдвом» – соло скрипки. Стає провідною співачкою і першою скрипкою театрального оркестру. Спеціально для Тетяни затвердили особисту концертну програму народних, джазових, популярних і академічних пісень. ЇЇ зараховують солісткою „БІГ-БЕНД ОРКЕСТРУ”, камерного та симфонічного оркестрів, а також запрошують у славетне тріо «Срібна терція» співати та грати на скрипці. З цим колективом вона представляла Україну на міжнародних фестивалях і концертах за кордоном. Рівненські поети та композитори пишуть для Тетяни пісні, а Луцька студія Василя Зінкевича їх записує. Вона приносить радість і насолоду не тільки глядачам, а і коханому Федору, співає вечорами, за фортепіано, сповнює серце і душу дорогої людини. Так на творчому плині і побралися, створили сім’ю і нині виховують донечку Іринку.

В середині дев’яностих років Тетяні Бартковій запропонували переїхати до Севастополя. Спочатку працювала в Ансамблі пісні і танцю ВМС України, в УКІЦ, в Міському Будинку культури, а з 2002 року дебютує солісткою-вокалісткою 1 категорії Військового оркестру ВМС ЗС України, нині реорганізованого в Центр військово-музичного мистецтва Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Творчість ред.

Репертуар складається з військово-патріотичнних, класичних, джазових піснень. Здійснює благодійні концерти для ветеранів, виступає у військових частинах та на кораблях ВМС України. Концертні програми міста завжди з її участю. Натхненниця патріотичної пісні параду ветеранів на честь 60-ти річчя Великої Перемоги. Учасниця концертів міжнародних фестивалів у Польщі, Болгарії, Німеччині, Чехії, Туреччини, Нідерландів. Лауреат всеукраїнських телевізійних конкурсів „Сонячні кларнети”, „ Мелодія – 96” та першої премії V Всеукраїнського фестивалю „Просвіти” у 2006 році.

Представник сценічних майданчиків України у Палаці „Україна” в 2009 році, у Палаці Спорту в 2007 році, в Українському Домі в 2006 році. Її яскрава творчість освітлюються центральним телебаченням та пресою, передачами на радіо, а творчий актив поповнюється біографічним відеофільмом, двома аудіоальбомами та відеокліпами: «На морі в Севастополі», «Победы нашей день», «Тополя-41года», «Мой причал-Балаклава», «Україно моя», «Морська пісня», «Українські вечори», «Зустріч уві сні», «Місячне сяйво», «В дозорі». Тетяну Барткову неодноразово визнавали Співачкою Року в Криму і Севастополі.

Вона найчарівніша жінка серед флотських красунь України за результатами опитувань кримських газет. Відома письменниця Тамара Дяченко-Гордієнко на сторінках газети „Флот України” посвятила творчості співачки свою статтю під назвою „Несу мистецтво людям”, а український письменник, заслужений діяч мистецтв України Володимир Проценко посвятив їй статтю "Світло добра і любові" у книзі "В України жіноче обличчя". Тетяна Барткова достойно представляє Україну на світовому музичному ринку – її майстерності аплодували на сценах Болгарії, Голландії, Італії, Румунії, Польщі, Туреччини, Чехії і Німеччини. Вона співає українською, російською, італійською, англійською мовами.

Відеокліпи ред.

«На морі в Севастополі», «Победы нашей день», «Тополя-41года», Мой причал-Балаклава», «Україно моя», «Морська пісня», «Українські вечори», «Зустріч уві сні», «Місячне сяйво», «В дозорі».

Титули та нагороди ред.

У грудні 2007 р., за великий внесок у розвиток українського мистецтва і за активну культурно-творчу діяльність Тетяні Бартковій присвоєно звання заслуженої артистки України. В її активі ще шість заслужених нагород: медаль «15 років Збройним Силам України», відзнака «Хрест Заслуги», почесний знак «За заслуги перед Військово Морськими Силами України», медаль «20 років Спілці офіцерів України», почесний знак «За самовіддану працю у Збройних Силах України», медаль «Будівничий України».

аудіозаписи і відеокліпи ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Барткова_Тетяна_Олександрівна&oldid=36526093