Барантенський віадук

Барантенський віадук
	49°32′47″ пн. ш. 0°57′30″ сх. д. / 49.5463888900277780° пн. ш. 0.958611110028° сх. д.Координати: 49°32′47″ пн. ш. 0°57′30″ сх. д. / 49.5463888900277780° пн. ш. 0.958611110028° сх. д.
Країна	Франція
Розташування	Барантен
Перетинає	Остреберт
Матеріал	цегла
Загальна довжина	480 м
Охоронний статус	добре задокументований об'єкт у загальному реєстрі об'єктів культурної спадщини Франціїd
	Барантенський віадук Барантенський віадук (Франція)
	Барантенський віадук у Вікісховищі

Барантенський віадук або (Віадук Барантен)— це залізничний віадук, який перетинає річку Остреберт на лінії Париж–Гавр поблизу міста Барантен, Нормандія, Франція, приблизно за 19 км від Руана. Він був побудований з цегли з 27 арками, 30 м заввишки загальною довжиною 549 м. Британським інженером був Джозеф Локк, а підрядниками були Вільям Маккензі та Томас Брассі^[2]^[3]^[4].

Історія ред.

Невдовзі після завершення будівництва, після кількох днів сильного дощу, 10 січня 1846 року віадук обвалився. Причина обвалу так і не була встановлена. Одна з теорій полягала в тому, що його заповнили баластом ще до того, як розчин висох^[2]. Інша теорія звинувачувала вапняний розчин, який був отриманий із місцевих джерел^[3]. Якою б не була причина, Брассі перебудував віадук власним коштом, цього разу використовуючи вапно за власним вибором^[2]. Віадук було знову відкрито в 1847 році, він все ще стоїть і використовується сьогодні^[5].

Будівля Віадука згадана в оповіданні Джуліана Барнса «Junction», опублікованому в його томі Cross Channel 1996 року.

Примітки ред.

↑ base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
d:Track:Q384602 d:Track:Q68471231 d:Track:Q809830
↑ ^а ^б ^в Walker, Charles (1969). Thomas Brassey, Railway Builder. London: Frederick Muller. с. 48–49. ISBN 0-584-10305-0.
↑ ^а ^б Helps, Arthur (2006). The Life and Works of Mr Brassey. Stroud: Nonsuch. с. 50–51. ISBN 1-84588-011-0.
↑ William Mackenzie - Graces Guide. www.gracesguide.co.uk.
↑ Haynes, Doug (2005–2006). The Life and Work of Thomas Brassey. Cheshire History. 45: 60. ISSN 0141-8696.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7094076_citetype_Q15097084"_data-entity-id="Q809830">[[:База_Меріме|base_Mérimée]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Міністерство_культури_Франції|ministère_de_la_Culture]],_1978.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q384602]][[d:Track:Q68471231]][[d:Track:Q809830]]</div>-1] se Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
d:Track:Q384602 d:Track:Q68471231 d:Track:Q809830

[walker-2] а ^б ^в Walker, Charles (1969). Thomas Brassey, Railway Builder. London: Frederick Muller. с. 48–49. ISBN 0-584-10305-0.

[helps-3] а ^б Helps, Arthur (2006). The Life and Works of Mr Brassey. Stroud: Nonsuch. с. 50–51. ISBN 1-84588-011-0.

[4] William Mackenzie - Graces Guide. www.gracesguide.co.uk.

[5] Haynes, Doug (2005–2006). The Life and Work of Thomas Brassey. Cheshire History. 45: 60. ISSN 0141-8696.

[2]

[3]

[4]

[1]

[5]