Відкрити головне меню

Баліцька Марія Йосипівна

Марія Йосипівна Баліцька
Balitska-Maria3808.jpg
Псевдо Чайка, Ластівка
Народилася 26 грудня 1963(1963-12-26) (55 років)
с. Піщане Зборівського району Тернопільської області
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність журналістка, редактор, літератор
Мова творів українська

Марі́я Йо́сипівна Балі́цька (з дому — Шаваровська; літературні псевдоніми — Чайка, Ластівка; нар. 26 грудня 1963, с. Гнидава, нині Піщане Зборівського району Тернопільської області) — українська журналістка, редактор, літератор, громадська діячка. Член НСЖУ (1993), НСПУ (2011), член Ради ТОО НСПУ (2013).

ВідзнакиРедагувати

ЖиттєписРедагувати

Закінчила Копичинецький технікум бухгалтерського обліку (1982), факультет журналістики Львівського університету (1994, нині національний університет).

Працювала у редакціях тернопільських районної газети «Шляхом Ілліча» (нині «Подільське слово»), обласних газет «Ровесник» та «Свобода». Від 1994 — в ТАНГ (нині ТНЕУ): літературний працівник, редактор, від 1999 — провідний, головний редактор газети «Академія» (нині «Університетська думка»), гуртує довкола себе творчу молодь — написане молодими поетами видруковує в альманасі «Серцеспів», авторка гімну ТНЕУ.

У листопаді-грудні 2004 — редактор вісника Страйкового комітету ТНЕУ «Совість». Від лютого 2008 — редактор газети літературного об'єднання ТОО НСПУ «Літературна криниця», яку видає власним коштом. Голова Тернопільського міського літературного об'єднання при ТОО НСПУ «Неопалима Купина».

ТворчістьРедагувати

Авторка 22 збірок поезій і віршованої прози, 9 книг для дітей, малої прози, п'єс, романів та інших, текстів пісень. Прозу і поезію опублікувала у періодиці України, збірниках «Музичне мистецтво» (2005), «Жінка крізь призму письма» (2013), «Різдво в українській поезії» (2010), «Покрова в українській поезії» (2013); в альманахах «Подільська толока», «Жайвір», «Ліра», «Серцеспів», у журналах «Жінка», «Дніпро», «Літературний Тернопіль», «Освітянин», «Малятко», в інтернет-виданнях.

Поезії Марії Баліцької та пісні на її слова звучать у вітчизняних та зарубіжних радіоефірах, по телебаченню, на концертах, конкурсах, фестивалях; чимало творів письменниці увійшли до шкільної програми.

ПрозаРедагувати

  • «Музика Землі» (роман, 2004)
  • «Чарівниця» (роман, 2005)
  • «Калинова Душа» (оповідання, новели, замальовки, 2008)

П'єсиРедагувати

Книги для дітейРедагувати

книги-розмальованки

  • «Сіренькі кролики» (1998)
  • «Казка про податки» (2004, 2005)
  • «Марійчині колисанки» (2011)

казки

  • «Парасолька для сонечка» (2006)
  • «Лісова скарбничка» (2007)
  • «Андрійків світанок» (2007)

Збірки поезійРедагувати

  • «Жменька щастя» (1997)
  • «Демон Кохання» (1997)
  • «Сонце над Серетом» (1998)
  • «Пісенне намисто» (співаник, 1999)
  • «Загадкова Леді» (2001)
  • «Жар-Птиця» (2007)
  • «Хай святиться любов» (2008)
  • «Осяйний Тернопіль» (2013)
  • «Пелюстки Маминого щастя» (2013)
  • «Бабусина Радість» (2013)
  • «Яблуневий розмай» (вибране читачами, 2013)

Духовні збіркиРедагувати

  • «Неопалима Купина» (2003)
  • «Містична троянда» (2009)

Віршована прозаРедагувати

  • «Сонцесни» (2005)
  • «Стрітення» (2005)
  • «Поцілунок Дельфіна» (2005)

Інші книгиРедагувати

  • «Ріка життя Володимира Вихруща» (книга-пам'ять про Учителя, 2009)
  • «Джерело любові» (кантичка)
  • «Душа Бджоли» (філософські міркування, 2012, 2013)
  • «Посивіле Серце» (філософські міркування, 2013)

упорядник колективних збірок

  • «Матері» (2011)
  • «Татові» (2013)
  • «Сонячна криниченька» (розмальованка, 2010)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати