Бальдомеро Еспартеро
Хоакін Бальдомеро Фернандес-Еспартеро Альварес де Торо, 1-й принц Бергарський (ісп. Joaquín Baldomero Fernández-Espartero Álvarez de Toro; 27 жовтня 1793 — 8 січня 1879) — іспанський військовик, державний і політичний діяч, тричі очолював уряд країни, регент при малолітній Ізабеллі II від 1840 до 1843 року.
| Бальдомеро Еспартеро ісп. Joaquín Baldomero Fernández-Espartero y Álvarez de Toro | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 18 серпня — 18 жовтня 1837 року | ||
| Монарх: | Ізабелла II | |
| Попередник: | Хосе Марія Калатрава | |
| Наступник: | Еусебіо Бардахі | |
| 16 вересня 1840 — 10 травня 1841 року | ||
| Попередник: | Вісенте Санчо | |
| Наступник: | Хоакін Марія де Феррер-і-Кафранга | |
| 19 липня 1854 — 14 липня 1856 року | ||
| Попередник: | Анхель де Сааведра | |
| Наступник: | Леопольдо О'Доннелл | |
| Ім'я при народженні: | ісп. Joaquín Baldomero Fernández-Espartero y Álvarez de Toro | |
| Народження: |
27 лютого 1793[1][2][…] Гранатула-де-Калатрава, Сьюдад-Реаль, Кастилія-Ла-Манча, Іспанія | |
| Смерть: |
8 січня 1879[4][1][…] (85 років) Логроньйо, Іспанія | |
| Країна: | Іспанія | |
| Партія: | Progressive Partyd | |
| Шлюб: | María Jacinta Martínez de Sicilia y Santa Cruzd | |
| Автограф: | 
| |
| Нагороди: |   | |
Кар'єра ред.
У 15-річному віці брав участь у війні проти французів. У 1815—1823 роках у лавах іспанської армії бився проти повсталих південноамериканських колоній. Після повернення на батьківщину отримав звання генерала.
Під час Першої карлістської війни 1833—1840 років командував урядовими військами у Біскайї, був головнокомандувачем Північної армії й генерал-капітаном Баскських провінцій.
Вперше очолив уряд у серпні 1837 року, але той його кабінет проіснував лише два місяці. У вересні 1840 року за підтримки революційних хунт вдруге став головою Ради міністрів, а в травні 1841 року Кортеси обрали його одноосібним регентом королівства. У липні 1843 року спалахнув військовий заколот, в результаті якого владу Еспартеро було повалено. Після цього він виїхав в еміграцію в Англію (до 1848).
Втретє Еспартеро було доручено сформувати кабінет 1854 року. Після відставки у липні 1856 року відійшов від політичного життя країни, хоч після вигнання 1868 року королеви Ізабелли неодноразово піднімалось питання про обрання його на іспанський престол[6].
Примітки ред.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica.
- ↑ Эспартеро, Бальдомеро // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Джерела ред.
- Zabala Lera P. «Historia de Espana», v.1-2 Barcelona 1930
- Радянська історична енциклопедія [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу Іспанії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |