Відкрити головне меню

Хоакін Бальдомеро Фернандес-Еспартеро Альварес де Торо, 1-й принц Бергарський (ісп. Joaquín Baldomero Fernández-Espartero Álvarez de Toro; 27 жовтня 1793 — 8 січня 1879) — іспанський військовик, державний і політичний діяч, тричі очолював уряд країни, регент при малолітній Ізабеллі II від 1840 до 1843 року.

Бальдомеро Еспартеро
ісп. Baldomero Espartero
Baldomero Espartero.jpg
Coat of Arms of Baldomero Espartero, Prince of Vergara.svg
Голова Ради міністрів Іспанії
18 серпня — 18 жовтня 1837 року
Монарх: Ізабелла II
Попередник: Хосе Марія Калатрава
Наступник: Еусебіо Бардахі
16 вересня 1840 — 10 травня 1841 року
Попередник: Вісенте Санчо
Наступник: Хоакін Марія де Феррер-і-Кафранга
19 липня 1854 — 14 липня 1856 року
Попередник: Анхель де Сааведра
Наступник: Леопольдо О'Доннелл
 
Партія: Progressive Partyd
Освіта: Universidad de Almagrod
Народження: 27 лютого 1793(1793-02-27)[1][2][3]
Гранатула-де-Калатрава, Сьюдад-Реаль, Кастилія-Ла-Манча, Іспанія
Смерть: 8 січня 1879(1879-01-08)[4][1][…] (85 років)
Логроньйо, Іспанія
Громадянство: Іспанія
У шлюбі з: María Jacinta Martínez de Sicilia y Santa Cruzd
Автограф: Baldomero Espartero signature.svg
Нагороди:
Grand Cross of the Order of Charles III Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Орден Золотого руна

Медіафайли у Вікісховищі?

Кар'єраРедагувати

У 15-річному віці брав участь у війні проти французів. У 18151823 роках у лавах іспанської армії бився проти повсталих південноамериканських колоній. Після повернення на батьківщину отримав звання генерала.

Під час Першої карлістської війни 18331840 років командував урядовими військами у Біскайї, був головнокомандувачем Північної армії й генерал-капітаном Баскських провінцій.

Вперше очолив уряд у серпні 1837 року, але той його кабінет проіснував лише два місяці. У вересні 1840 року за підтримки революційних хунт вдруге став головою Ради міністрів, а в травні 1841 року Кортеси обрали його одноосібним регентом королівства. У липні 1843 року спалахнув військовий заколот, в результаті якого владу Еспартеро було повалено. Після цього він виїхав в еміграцію в Англію (до 1848).

Втретє Еспартеро було доручено сформувати кабінет 1854 року. Після відставки у липні 1856 року відійшов від політичного життя країни, хоч після вигнання 1868 року королеви Ізабелли неодноразово піднімалось питання про обрання його на іспанський престол[6].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати