Б'янка Б'янкі (італ. Bianca Bianchi, справжнє ім'я Берта Шварц, нім. Bertha Schwarz ; 28 січня 1855(18550128), Гейдельберг — 16 лютого 1947, Зальцбург) — австрійська класична співачка (колоратурне сопрано).

Б'янка Б'янкі
італ. Bianca Bianchi
Основна інформація
Дата народження28 січня 1855(1855-01-28)[1][2], 28 січня 1858(1858-01-28)[2] або 27 січня 1855(1855-01-27)[3]
Місце народженняГайдельберг, Велике герцогство Баденське, Німецький союз[2][3]
Дата смерті16 лютого 1947(1947-02-16)[2][1][…]
Місце смертіЗальцбург, Австрія[2][3]
ГромадянствоНімеччина і Австрія
Професіїоперна співачка
Співацький голоссопрано
Інструментивокал[d]
ПсевдонімиBianca Bianchi
У шлюбі зBernhard Pollinid
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія

ред.

Дочка театральних акторів, які грали у придворному театрі в Мангаймі. У семирічному віці вперше вийшла на сцену. У 1869—1870 роках навчалася в Аурелії Єгер-Вільчек у Гайдельберзі, потім співала в хорі в Карлсруе. Займалася вокалом у Парижі в Поліни Віардо. У 1873 році отримала перший ангажемент у Гамбурзькій опері і дебютувала в партії Барбарини («Весілля Фігаро» Моцарта). У 1874 році як запрошена солістка співала в лондонському оперному театрі Ковент-Гарден, потім повернулася до Гамбурга. У 1877—1880 роках солістка Карлсбадської опери, в 1878 році з успіхом дебютувала на сцені Віденської придворної опери в партії Арміни («Сомнамбула» Белліні). До 1887 році солістка Віденської придворної опери, потім Мюнхенської (1887—1889 і 1895—1898), Будапештської (1889—1895) та Гамбурзької (1898—1901). Гастролювала в Санкт-Петербурзі (1882) та Москві (1888).

Для виступу Б'янкі на великому благодійному концерті написано вальс Йоганна Штрауса-сина «Голоси весни» (нім. Frühlingsstimmen; 1883), і надалі Б'янкі любила співати цей вальс як вставний номер в опері Лео Деліба «Так сказав король»[5]. Позитивний відгук преси отримав концерт 13 листопада 1889 року в Будапешті, в якому Б'янкі вперше виконала три пісні Густава Малера під акомпанемент автора[6].

У 1897 році Б'янкі вийшла заміж за відомого оперного імпресаріо Бернхарда Полліні[en].

Після завершення сценічної кар'єри в 1903—1914 pоках викладала в Мюнхенській академії музики, а в 1914—1928 роках — у зальцбурзькому Моцартеумі.

На честь співачки названий астероїд (218) Б'анка, відкритий 1880 року Йоганном Палізою[7].

Примітки

ред.
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #11617062X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. SNAC — 2010.
  5. The Best of Operetta Vol. 1[недоступне посилання з Июнь 2018]: Программный комментарий к альбому (англ.)
  6. Donald Mitchell. Gustav Mahler: The Wunderhorn years: Chronicles and commentaries — University of California Press, 1980. — Vol. 2, pp. 155—156. (англ.)
  7. Lutz D. Schmadel. Dictionary of minor planet names — Springer, 2003. — P. 34. (англ.)

Посилання

ред.