Б'янка Б'янкі
Б'янка Б'янкі (італ. Bianca Bianchi, справжнє ім'я Берта Шварц, нім. Bertha Schwarz ; 28 січня 1855, Гейдельберг — 16 лютого 1947, Зальцбург) — австрійська класична співачка (колоратурне сопрано).
| Б'янка Б'янкі | |
|---|---|
| італ. Bianca Bianchi | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 28 січня 1855[1][2], 28 січня 1858[2] або 27 січня 1855[3] |
| Місце народження | Гайдельберг, Велике герцогство Баденське, Німецький союз[2][3] |
| Дата смерті | 16 лютого 1947[2][1][…] |
| Місце смерті | Зальцбург, Австрія[2][3] |
| Громадянство | Німеччина і Австрія |
| Професії | оперна співачка |
| Співацький голос | сопрано |
| Інструменти | вокал[d] |
| Псевдоніми | Bianca Bianchi |
| У шлюбі з | Bernhard Pollinid |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Дочка театральних акторів, які грали у придворному театрі в Мангаймі. У семирічному віці вперше вийшла на сцену. У 1869—1870 роках навчалася в Аурелії Єгер-Вільчек у Гайдельберзі, потім співала в хорі в Карлсруе. Займалася вокалом у Парижі в Поліни Віардо. У 1873 році отримала перший ангажемент у Гамбурзькій опері і дебютувала в партії Барбарини («Весілля Фігаро» Моцарта). У 1874 році як запрошена солістка співала в лондонському оперному театрі Ковент-Гарден, потім повернулася до Гамбурга. У 1877—1880 роках солістка Карлсбадської опери, в 1878 році з успіхом дебютувала на сцені Віденської придворної опери в партії Арміни («Сомнамбула» Белліні). До 1887 році солістка Віденської придворної опери, потім Мюнхенської (1887—1889 і 1895—1898), Будапештської (1889—1895) та Гамбурзької (1898—1901). Гастролювала в Санкт-Петербурзі (1882) та Москві (1888).
Для виступу Б'янкі на великому благодійному концерті написано вальс Йоганна Штрауса-сина «Голоси весни» (нім. Frühlingsstimmen; 1883), і надалі Б'янкі любила співати цей вальс як вставний номер в опері Лео Деліба «Так сказав король»[5]. Позитивний відгук преси отримав концерт 13 листопада 1889 року в Будапешті, в якому Б'янкі вперше виконала три пісні Густава Малера під акомпанемент автора[6].
У 1897 році Б'янкі вийшла заміж за відомого оперного імпресаріо Бернхарда Полліні[en].
Після завершення сценічної кар'єри в 1903—1914 pоках викладала в Мюнхенській академії музики, а в 1914—1928 роках — у зальцбурзькому Моцартеумі.
На честь співачки названий астероїд (218) Б'анка, відкритий 1880 року Йоганном Палізою[7].
Примітки
ред.- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #11617062X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ The Best of Operetta Vol. 1[недоступне посилання з Июнь 2018]: Программный комментарий к альбому (англ.)
- ↑ Donald Mitchell. Gustav Mahler: The Wunderhorn years: Chronicles and commentaries — University of California Press, 1980. — Vol. 2, pp. 155—156. (англ.)
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of minor planet names — Springer, 2003. — P. 34. (англ.)
Посилання
ред.- C. M. Gruber: Schwarz, Bertha. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950 (ÖBL). Vol. 11, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Vienna 1999, ISBN 3-7001-2803-7, p. 426 f. (Прямі посилання: p. 426, p. 427)