Афо́нсу Корре́йя (порт. Afonso Correia; бл. 1330(1330)15 травня 1398) — португальський католицький священик. Єпископ Гуардський (13641384) і Сеговійський (13941398). Народився у Португалії. Навчався у Паризькому університеті, отримав ступінь доктора канонічного права. У церковному розколі виступив на боці авіньйонських антипап (1378). Сприяв укладанню мирного португальсько-кастильського договору й шлюбу між португальською інфантою Беатрисою та кастильським королем Хуаном І (1383). Супроводжував інфанту до Кастилії, став її старшим радником. Під час португальської династичної кризи підтримав претензії кастильського короля Хуана І на португальський престол (13831385). Після провалу кастильської інтервенції (1384) фактично втратив Гуардське єпископство; залишався номінально єпископ Гуардським (до 1394). Внаслідок битви при Алжубарротті й перемоги Жуана І лишився у Кастилії (1385). Був королівським радником самого Хуана I, Енріке II, Енріке III й Хуани Віленської. Помер у Кастилії.

Афонсу Коррейя
Єпископ Сеговійський
14 листопада 1394 — 15 травня 1398
Єпископ Гуардський
1364 — 1384 (1394)
 
Альма-матер: Паризький університет
Діяльність: католицький священник
Народження: 1330(1330)
Португалія
Смерть: 15 травня 1398(1398-05-15)
Кастилія

ІменаРедагувати

  • Афо́нсу Корре́йя (порт. Afonso Correia, ст.-порт. Affonso Correa) — у португальських джерелах.
  • Альфо́нсо Корре́я (ісп. Alfonso Correa) — в іспанських джерелах.
  • Альфо́нсо III Гуа́рдський (ісп. Alfonso III de Guarda) — за назвою єпископства.
  • Альфо́нсо Сегові́йський (ісп. Alfonso de Segovia) — за назвою єпископства.

БіографіяРедагувати

Афонсу народився близько 1330 року в Португалії, ймовірно в Гуарді[1]. Точна дата і місце його народження невідомі, так само як і його батьки. Коротка згадка про його життя міститься у роботі сеговійського хроніста Дієго де Кольменареса[2][3].

Афонсу вивчав канонічне право у Паризькому університеті, де отримав ступінь доктора. Після повернення до Португалії він був деканом в Гуардській діоцезії, а близько 1364 року його призначили єпископом самої Гуарди[2].

Під час церковного розколу 1378 року Афонсу виступив на боці авіньйонських антипап. З 1380 року він був одним із найголовніших прелатів, які представляли їхні інтереси у Португалії[2].

1382 року Афонсу брав участь у розробці португальсько-кастильського мирного договору разом із лісабонським єпископом Мартіном Саморським і коїмбрським єпископом Хуаном Кабесою-де-Вакою[2]. За умовами цієї угоди португальська інфанта Беатриса, донька португальського короля Фернанду I, мусила одружися із кастильським королем Хуаном І[2]. У травні 1383 року Афонсу супроводжував Беатрису до Кастилії й взяв участь у їхньому вінчанні у Бадахоському соборі. Відтоді він став канцлером нової кастильської королеви і її старшим радником[2].

Коли в Португалії спалахнула династична криза 13831385 років, Афонсу як член прокастильської партії підтримав претензії Беатриси та Хуана на португальську корону[2]. Після Лісабонського повстання він радив кастильському королю розпочати похід до Португалії, обіцяючи беззбройну капітуляцію Гуарди й околиць[2]. 1384 року кастильські війська Хуана І вдерлися до країни, але згодом відступили через епідемію чуми, не змігши здобути столицю. Афонсу був змушений тікати разом із ними до Кастилії. Його катедру в Гуарді зайняв ламегуський єпископ Велашку, представник законного папи Урабана[2].

Після великого розгрому кастильців у битві при Алжубарроті 1385 року й утвердження на португальському троні Жуана І Афонсу не зміг повернутися на батьківщину. Він залишився у Кастилії, де був одним із лідерів легітимістів-вигнанців при Беатрисі[2]. 1391 року Афонсу як де-юре єпископ Гуардський взяв участь на похоронах Хуана І[2]. Він продовжував бути вірним кастильцям і авіньйонському антипапі[2].

14 листопада 1394 року антипапа Бенедикт XIII призначив Афонсу єпископом Сеговійським, на знак заслуг і як компенсацію за втрачену Гуарду[2]. Очоливши діоцезію, він пообіцяв повернути борги своїх попередників на суму 1320 флорінів, проте більша частина заборгованостей не була погашена[2].

1396 року Афонсу призначив Антона Санчеса, сина свого слуги Хуана Фернандеса де Сепулведи, єпискпопським нотарієм. Це було першим призначенням такого роду в історії діоцезії[2]. Проте інших відомостей діяльність Афонсу на посту голови Сеговійського єпископства немає. Невідомо чи він брав участь у Сеговійських кортесах 1396[2].

Афонсу помер 15 травня 1397 року[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Colecçam dos documentos estatutos e memorias da Academia Real da Historia Portugueza. Lisboa Occidental : na Officina de Pascoal da Sylva, 1725. T. 8. p. 103–104.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Olivera Serrano 2010:14.
  3. Colmenares 1637:I:542.

ДжерелаРедагувати

хроніки, статті
  • Colmenares, D. de. Historia de la insigne ciudad de Segovia y compendio de las historias de Castilla. Segovia, por Diego Díez, 1637 (reed. 2 vol., Segovia, Academia de San Quirce, 1969-1970), XXVII-XI, vol. I, p. 542.
  • Eubel, K. Hierarchia catholica medii aevi sive summorum pontificum, vol. I, Monasterii, Sumptibus et Typis Librariae Regensbergianae, 1913, p. 235.
  • Beltrán de Heredia, V. Bulario de la Universidad de Salamanca (1219-1549). Salamanca, Universidad, 1966, № 116.
  • Domingues de Sousa Costa, A. Monumenta Portugaliae Vaticana, vol. III-1, Braga-Porto, Editora Franciscana, 1970, p. 270, 339, 417, 435, 475.
  • Olivera Serrano, C. Beatriz de Portugal. La pugna dinástica Avís-Trastámara // Cuadernos de Estudios Gallegos [anexos, № 35], 2005, p. 74, 82, 92, 96, 107, 208, 224-225, 236, 238-239, 247, 377.
довідники

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Афонсу Коррейя